Экономические ресурсы и факторы производства

обмеженістю.

Повсюди в економіці діє закон рідкісності (обмеженості) економічних (ви­робничих) ресурсів.  

Серед економічних ресурсів варто виділити відтворювані і невідтворю­вані. До відтворюваних ресурсів відносять працю (робочу силу), капітал, а також підприємницькі здібності, а до невідтворюваних – основну частину природних ресурсів (землі): корисні копалини, ґрунти, атмосферний кисень, паливо та енергію, води тощо. Усе важливішою стає проблема економії рід­кісних (обмежених) економічних (виробничих) ресурсів.

Наша вітчизняна економічна наука довгий час традиційно виділяла два фактора виробництва – матеріально-речовий і особистий.

До матеріально-речового фактора відносили усі засоби виробництва (предмети і засоби праці), тобто капітал і природні ресурси, а до особистого фактора – робочу силу, тобто працю та підприємницькі здібності. Особистий фактор виробництва – це сама людина з її здатністю до праці.

Роль людини у виробництві важко переоцінити. По-перше, людина є рушійною силою виробництва, оживляючи у його процесі мертві засоби вироб­ництва. По-друге, самі засоби виробництва – і предмети, і засоби праці – є результатом розуму та вміння, досвіду та творчості людини. Нарешті, від ква­ліфікації, сумлінності, професіоналізму, творчого підходу працівників виріша­льною мірою залежить результативність застосування матеріально-речового фактора у виробництві.

Органічна сукупність матеріально-речового і особистого факторів вироб­ництва утворює продуктивні сили суспільства.

Та зміст продуктивних сил цим не вичерпується, існує ще ефект узгодже­ності факторів виробництва, який втілюється у технології і організації суспіль­ного виробництва.

Технологія виробництва відображає взаємодію його факторів, способи та прийоми взаємодії праці, засобів і предметів праці у єдиному виробничому процесі. Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технології вироб­ництва, що характеризує стан продуктивних сил суспільства.

Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування факто­рів виробництва, єдність його учасників у досягненні мети виробництва. При цьому вирішальну роль відіграє виробничий підприємницький ресурс.

 

Література

1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С. 7-80.

2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2008. – С. 13-59.

3. Загальна економічна теорія: Політична економія: Підручник. У 2-х частинах / За ред. І. В. Буяна, В. М. Ковальчука. – Тернопіль: Лідер, 2001. – Част. 1. – С. 5-42.

4. Макконнелл К. Р. , Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х тт. – М. : Инфра-М, 2007. – Т. 1

– С. 2-26.

5. Мэнкью Н. Г. Принципы экономикс: Учебник / Пер. с англ. СПб: Питер, 2002. – С. 13-37.

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка. – К. : Знання, 2002. – С. 15-93, 567-590.

7. Самуэльсон П. Экономика: Вводный курс / Пер. с англ. – М. : Прогресс, 1964. – С. 23-33.

8. Самуельсон П. А. , Нордгауз В. Д. Макроекономіка / Пер. з англ. – К. : Основи, 1995. – С. 30-51.

9. Сучасні економічні теорії: Підручник / За ред. А. А. Чухно. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 13-121.

10. Фишер С. , Дорнбуш Р. , Шмалензи Р. Экономика: Учебник / Пер. с англ. – М. : Дело, 1997. – С. 2-39.  

 

1 2 3

Похожие работы