Экономический продукт
Цінність, або вартісна сторона продукту, визначається витратами тих виробничих факторів, які застосовувалися при його створенні. Саме це дозволяє порівнювати різнорідні продукти між собою і визначати кількісні пропорції їх обміну. На практиці цінність (вартість) продукту визначається через його грошову оцінку, тобто ціну.
Варто наголосити, що економічна природа вартості продукту стала предметом тривалої теоретичної дискусії. Одні теоретики (на початку ХІХ століття Давід Рікардо, а потім послідовники його вчення, насамперед Карл Маркс) доводили, що вартість продукту створюється витратами виключно одного виробничого фактора – праці. Цей підхід було названо трудовою теорією вартості.
Рікардо не був першим теоретиком, хто сформулював трудову теорію вартості – до нього це зробили ще у XVII столітті В. Петті і дещо пізніше П. Буаґільбéр, а в XVIII столітті – Ф. Кенé і А. Сміт, однак він став першим, хто абсолютизував цей підхід до економічної природи вартості.
Більшість сучасних теоретиків дотримуються думки про багатофакторну природу вартості.
Початки цього напряму можна знайти в А. Сміта, однак закінченого вигляду він набув у вченнях Сея і Мальтуса на початку ХІХ століття.
Ж. Б. Сей і Т. Мальтус стверджували, що у створенні вартості продукту беруть участь усі економічні ресурси – не тільки праця, а й капітал і земля (природні ресурси), пізніше до них приєднали й підприємницькі здібності людини, а виразом цінності (вартості) продукту є його корисність.
Теорію корисності розвивали Ф. Ґаліані і А. Р
До цього можна додати, що прихильники трудової теорії вартості не вважають нематеріальні послуги продуктом, а тому працю, витрачену на їх надання, назвали непродуктивною, тобто такою, що продукту не створює.
Першим це зробив Ф. Кенé, а потім цю хибну, з точки зору прихильників багатофакторної природи вартості, думку розвинули А. Сміт, а особливо Д. Рікардо і К. Маркс.
Проте більшість нинішніх дослідників заперечують це, вважаючи продуктивними як будь-яку працю, що створює матеріальний продукт і нематеріальні послуги, так і інші економічні ресурси – капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності, які разом й створюють їх вартість (цінність).
Усі ці підходи до визначення економічної природи вартості благ будуть розглядатися у наступних розділах.
Література
1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С. 7-80.
2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За