Электронная цифровая подпись - международные и национальные правовые аспекты
Ця Конвенція була відкрита для підписання всіма державами в центральних установах Організації Об'єднаних Націй, після чого вона підлягає ратифікації (прийняттю чи затвердженню) державами, що її підписали. Ратифікаційні грамоти чи документи про прийняття (приєднання) здаються на збереження Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Це перший документ про цифровий підпис, дія якого має зобов'язальний характер на територіях держав, що її підписали, у повній відповідності з міжнародними правовими процедурами [6].
Нормативна база України про цифровий підпис.
В Україні напрацьована певна законодавча база у сфері електронного підпису. Основними є два закони України: "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV, та "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV [7]. У них знайшли відображення світові законодавчі засади щодо ЦП. У 2002 р. прийнято перший криптографічний стандарт України ДСТУ 4145-2002 "Інформаційні технології
Згідно із Законом України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис (ЕЦП) за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті [7].
Законодавство України встановило такі суб'єкти правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису: центральний засвідчувальний орган; засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу; контролюючий орган; центр сертифікації ключів; акредитований центр сертифікації ключів; підписувач; користувач. Цим Законом встановлено такі функції перелічених суб'єктів.
Функції центрального засвідчувального органу (ЦЗО) у Національній системі електронного цифрового підпису виконує Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації Міністерства інфраструктури України [9]. Крім того, Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр (з повноваженнями центрального засвідчувального органу) для центрального органу виконавчої влади та інших державних органів, які надають послуги електронного цифрового підпису цим органам і підпорядкованим ним підприємствам, установам та організаціям. Центральний засвідчувальний орган має такі основні функції: проводить акредитацію центрів сертифікації ключів; формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації