Елена Телига - поэт, гражданин, борец

Олена Теліга -поет, громадянин, борець

Олена Іванівна Теліга — українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Світогляд О. Теліги формувався поступово. То була справді довга «одіссея», що починалася в Петербурзі. Саме тут 21 липня 1907 р. у сім'ї інженера-гідротехніка І. Шовгенєва народилася майбутня поетеса. У 1917 p. , коли після Лютневої революції Україну охопили потужні хвилі визвольного руху, родина Шовгенєвих повернулася до Києва, де дочка міністра УНР Олена навчалася в гімназії Дучинської.

Під час більшовицького наступу на початку 1919 р. Центральна Рада змушена була залишити Київ, і сім'я Шовгенєвих виїхала в чеські Подебради, де батько працював ректором Української господарської академії (з 1924 p. — alma mater української еміграції).

З 1923 р. поетеса була змушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-«вісниківців», які об'єднувалися довкола редагованого критиком і публіцистом Д. Докцовим журналу «Вісник». Характерними рисами її поезії в цей період є прагнення активного, дієвого життя, протест проти нудоти «буденного» існування. Провідною для О. Теліги, як і для інших поетів міжвоєнної доби, залишається ідея державного самоствердження України («Безсмертне», «Племінний день», «Відповідь»). Ліричний герой поетеси — завжди яскрава особистість, сповнена самодисципліни та почуття обов'язку перед нацією («Сучасникам», «Вечірня пісня»). Водночас її лірика сповнена особливого інтимного колориту, пильної уваги до внутрішнього світу людини.

У ті часи відбувся різкий злам у психіці майбутньої поетеси, зумовлений пережитим у Києві та побаченим у Чехії. Усвідомивши себе українкою та непримиренним ворогом великодержавництва, майбутня поетеса вступає на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім

М. Драгоманова у Празі. Вона близько сходиться з Наталею Лівицькою-Холодною, яка вже дебютувала поетичними добірками, Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Л. Мосендзом, О. Ольжичем та іншими талановитими письменниками «празької школи». Одружившись із М. Телігою, вона переїздить до Варшави до хворої матері; не пориває своїх зв'язків із українськими «пражанами», яких у 1930-ті pp. ще називали «вісниківською квадригою».

Олена Теліга зростала в бурхливій атмосфері революційних подій. На її очах творилася Українська Народна Республіка. І хоча вона була ще дитиною, це залишило глибокий слід у її душі, дівчина відчула на собі всі «переваги» нової влади: голод, холод, неминучий страх. В еміграції Олена перебувала разом з тими людьми, які нещодавно були творцями й оборонцями української держави. У цьому середовищі й формувався феномен «празької школи» поетів. Єдиною політичною силою, яка вірила в спроможність народу власними силами прокласти шлях до волі, була ОУН. Ідеї українського націоналізму сприйняла й Олена Теліга.

І це було для поетеси не просто мовним образом її підкресленого українського патріотизму. Тогочасний український націоналізм, на відміну від сучасного, був не тільки вкрай чітко окресленою філософською та політичною доктриною, але й так само чітко, до самого кінця життя, до смерті — окресленим життєвим стилем. Ультраактивний націоналізм Олени Теліги — це поетичний пафос самопожертви, який, услід за своїм текстовим висловленням, має бути підтверджений життям, власне — смертю. Кожний рядок Олени Теліги (не тільки поетичний, а й листовний, публіцистичний) перебуває в трагічній, але водночас безкінечно виразній тіні смерті, у чеканні її.

Розкол ОУН, що стався 1940 р. внаслідок тактичних і

1 2 3 4 5 6

Похожие работы