Эстетика комедий Плавта

План 

Життя і творчість.  

Персонажі комедій.  

Стиль і мова комедій Плавта.  

Використана література.  

TIT МАКЦІЙ (МАКК) ПЛАВТ 

(бл. 250-184 до н. е. ) 

Життя і творчість. Плавт був першим римським письменником, який залишив вагому спадщину. Біографія його маловідома, хоч є підстави вважати, що він був виходцем з найбідніших кіл плебсу. Про це частково свідчить і друга частина його імені, яке мав популярний народний герой — Макк. Плавт народився в Умбрії, області на північному сході від Рима, відомості про його батьків також відсутні. Був актором, потім ніби зайнявся торгівлею, на яку витратив усі свої кошти. Потрапив до Рима, де спочатку працював на млині й водночас писав п'єси, запозичуючи їхні сюжети в авторів нової аттичної комедії. Можливо, драматург пізніше подорожував по містах Великої Греції. Добре знав давньогрецьку мову і, відповідно, твори грецьких письменників. Місце й причини смерті невідомі.

Довгий час Плавтові приписували понад 130 комедій. У І ст. до н

е. римський учений Теренцій Варрон, дослідивши й порівнявши всі ці твори, зробив висновок, що поетові з них належить усього 21 комедія, з яких майже повністю до нас дійшло 20. Плавт писав їх, орієнтуючися на смаки нижчих верств населення. Культурно відсталі римляни, захоплені кривавими ігрищами, зокрема гладіаторськими боями, мало цікавилися театром і літературою. Тому драматург зробив ставку на сміх, намагаючись будь-що розвеселити римську публіку. Для цього він використав усі можливі засоби, що їх давав самий жанр комедії. У них входили і словесний комізм, і комізм ситуацій, і пряма буфонада — балаганні вихватки й ляпаси на сцені, гострокритичні й сатиричні репліки персонажів, комічні сварки тощо. Особливе значення Плавт надавав діалогам і словесним спорам, у яких герої могли повністю використати можливості своїх лексичних запасів. Звертався він і до італійського народного театру, тієї ж ателлани, міму чи фесценіни. Притаманні їм виразна гра акторів, балаганні ефекти позначилися і на його комедіях. Вони містили значну кількість буфонно-комічних сцен, декотрі з яких узагалі не були пов'язані з дією самої комедії й ставали лише допоміжним комічним засобом. П'єси Плавта були багаті на каламбури — сміливі та інколи брутальні вирази і слова, що загалом дуже подобалося глядачам. Усе це створило йому славу одного з найдотепніших римських поетів. У цьому плані Плавт дуже близький до Арістофана, якщо не його наслідувач.

Персонажі Плавта розмовляли жвавою і невимушеною мовою римського населення. Одним з улюблених прийомів комедіографа стало пародіювання, особливо тоді, коли він вкладав урочисту мову оратора з усіма його пишними й штучними зворотами в уста якого-небудь ординарного персонажа. Пародіював Плавт і тих, хто намагався без усякої потреби вставляти в латинську мову грецькі слова чи вирази, малозрозумілі широкому глядачеві.

Не зовсім ясним є питання, як саме відбувалася вистава в римських театрах, як грали актори. Додатковим джерелом у цьому плані є комедії Плавта, з яких можна почерпнути досить багато відомостей. Зокрема, однією з традиційних особливостей Плавтового діалогу є звернення акторів безпосередньо до глядачів як до безпристрасних, а часом і зацікавлених свідків.