Этапы развития управленческого учета

становлення управлінського обліку чітко простежувався вдвох напрямах - американському та європейському, провідну роль в якому відіграла німецька школа. Основною відмінністю між американським і європейським напрямами є те, що в англо-американській практиці фінансовий та управлінський обліки (як дві гілки бухгалтерського обліку) існували незалежно один від одного, а в Німеччині торгова та виробнича бухгалтерії взаємно доповнювали та розвивали одна одну.

Отже, управлінський облік, як окрема галузь теоретичних і прикладних знань, з'явився в передових країнах заходу в 1950-ті pp. Проте значного поширення набув лише в 1960-1970-х рр, як альтернатива фінансовому обліку, хоч окремі положення його концепції й методик зародилися ще на початку минулого століття. На початкових етапах його розвитку управлінський облік називався калькуляційним, згодом - виробничим і поступово методи та прийоми виробничого обліку почали наближатися до обліку, який зараз називається у правлінським,

Управлінський облік був створений інженерами І технологами, а сучасну форму отримав завдяки працям Роберта Ентоні. Він, зокрема, обгрунтував відповідність обліку собівартості цілям управління. Завдяки останньому Р. Ентоні дійшов висновку, що різна собівартість використовується для різних цілей, що одна й та ж собівартість не може обслуговувати всі цілі однаково добре. Такий підхід сприяв виникненню і розвитку трьох основних сучасних методів обліку затрат і калькулювання готової продукції: стандарт-косту, директ-костингу та респонсибл-центрів. Враховуючи зазначене, можна виділити такі етапи виникнення та еволюції управлінського обліку:

- калькуляційний облік (кінець XIX - початок XX ст. );

- виробничий облік з елементами управлінського (початок XX -50-ті pp. XX ст. );

- управлінський облік, як окрема галузь теоретичних і практичних знань (50-70 pp

XX ст. );

- стратегічний управлінський облік (70-ті pp. XX ст. - сучасний період).

Важливо зазначити, що на першому етапі облік був лише засобом реєстрації господарських операцій за допомогою методу подвійного запису та складання фінансової звітності. На основі виробничого обліку, як частини бухгалтерського, здійснювалося виключно узагальнення затрат для калькуляції собівартості продукції.

На етапі виробничого обліку, який перестав задовольняти потреби управління в умовах конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва існувала посилена контрольна функція обліку з використанням систем калькулювання стандартних затрат і оперативного аналізу відхилень.

Формування управлінського обліку, як окремої галузі теоретичних і практичних знань, пов'язано з розробкою системи калькулювання змінних затрат (директ-костингу) і обліку затрат за центрами відповідальності. Внаслідок упровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка використовувала не лише грошові вимірники та була зорієнтована не лише на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а й на прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень. Отже, можна вважати, що управлінський облік, як окрема галузь теоретичних і практичних знань, сформувався всередині XX ст. Саме в цей період управлінський облік став обов'язковим навчальним курсом для менеджерів в університетах США, а з часом поширився в інших країнах і континентах.

Четвертий етап еволюції управлінського обліку розпочався в 1970-х pp. і пов'язаний із посиленням ролі стратегічного управління.

Виділення управлінського обліку із загальної системи обліку в міжнародній практиці бухгалтерського обліку пов'язано з проблемами росту ефективності підприємницької діяльності та її спрямуванням на досягнення стратегічної

1 2 3 4 5