Этические проблемы социальной деятельности

Етичні проблеми соціальної діяльності

 Діяльність як спосіб буття людини у світі має основні моменти: суб'єкт з його потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет; об'єкт, на який спрямовано діяльність; засіб реалізації мети; результат діяльності.

 Соціальна робота є видом діяльності і теж характеризується певними структурними елементами, які можуть оцінюватися з позицій моралі. Соціальний працівник здійснює свою діяльність у ціннісно орієнтованому світі, де кожен вчинок, мета, мотив, засіб досягнення мети чи навіть намір може отримати оцінку з точки зору відповідності його моральним нормам, тобто уявленням суспільства або мікросоціуму про добро і зло.  

 Мета (з грец. після, через, за) –– те, чого ми хочемо досягти після здійснення певних дій. Вищою метою і мірилом моральності діяльності соціального працівника може бути лише благо клієнта і суспільства. Мета діяльності завжди є ідеальним образом майбутнього реального результату.

 Мета соціального працівника і мета клієнта можуть мати розбіжності. Клієнт, як правило, формулює мету більш конкретно. Але мета, поставлена клієнтом, не завжди досяжна. На це можуть впливати фактори:

 1) можливості системи соціального захисту і конкретної соціальної служби;

 2) об’єктивна цінність кінцевого результату для клієнта;

 3) етичність мети тощо.

 Соціальний працівник, оцінюючи етичну прийнятність (доцільність) мети, плануючи конкретні дії щодо вирішення проблем клієнта, бере на себе особисту відповідальність.

 Легітимізація (з лат

законний, правомірний) — визначення або підтвердження будь-якого права, повноваження. Легітимізація – правова основа, на яку офіційно опирається в основах своєї діяльності соціальний працівник або соціальна служба. Нею виступає нормативно-правова база, яка регламентує діяльність установи, органів соціального захисту та їх працівників та угода між спеціалістом та його клієнтом про характер і мету їх взаємодії, порядок спільних дій (договір, укладений клієнтом (від його імені) із соціальною службою; заява (ін. документ) від клієнта (або його представника) на адресу соціальної служби).

 Засоби. Для досягнення поставленої мети соціальний працівник використовує всі доступні йому легальні засоби - від матеріальних до духовних. При виборі засобів необхідно керуватися етичними принципами. Соціальний працівник повинен передбачати, до яких наслідків може привести не тільки досягнення поставленої мети, але й застосування вибраних ним засобів досягнення мети.

 Дії повинні ґрунтуватися на розумінні й знанні їх корисності клієнту та суспільству, здійснюватися на основі поваги до клієнта та до його соціального оточення, турботи про їх гідність та справжнє благополуччя. Відповідальність за роз-робку плану чи програми етично прийнятних дій щодо реалізації мети завжди повністю покладається на соціального працівника. Соціальний працівник зобов'язаний завжди інфор-мувати свого клієнта про застосовувані дії, пояснювати їх суть, можливі результати та роль у досягненні поставленої мети.

 Кінцевий результат – природній очікуваний продукт, наслідок діяльності. Як правило, кінцевий результат відрізняється від запланованого. Соціальний працівник повинен:

 – добре знати про можливі об'єктивні перепони на шляху до досягнення мети і своєчасно, у ході розробки плану діяльності, передбачити варіанти дій при їх виникненні;

 – вживати заходів щодо максимальної нейтралізації негативної дії суб'єктивного фактора;

 – повинен постійно контролювати відповідність

1 2 3