Этикет социального работника

Етикет соціального працівника

 Етикет (з франц. ярлик, етикетка) – сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточуючими, форми поведінки та привітання, поведінка в громадських місцях, манери та одяг). Термін "етикет" у сучасному розумінні цього слова вперше був використаний на одному з прийомів короля Людовіка XIV, коли придворним та запрошеним були подані карточки (етикетки) з переліком правил поведінки при дворі

 Етикет є феноменом, обумовленим культурно та історично, змінним. Етикет змінюється навіть під впливом змін, які відбуваються у світі моди. Разом із зміною суті суспільних відносин змінюється і їх форма, що відображена в етикеті. Сучасний етикет став простішим, практичним, демократичним та універсальним.

 У діяльності сучасного спеціаліста етикет відіграє все важливішу роль, сприяючи розвитку конструктивних, доброзичливих відношень з партнерами. Дотримання етикету сприяє створенню творчої атмосфери у трудовому колективі.

 Особливо важливим є розуміння суті етикету та культури поведінки для посадової особи. У спілкуванні та взаємовідношеннях з клієнтами, їх близькими, з колегами, представниками різних організацій він є офіційною особою, що виконує покладені на нього обов'язки та представляє свій заклад та державу від імені яких він діє. Від того, наскільки зовнішній вигляд та поведінка, мова соціального працівника відповідають загальноприйнятим правилам етикету, залежить не тільки довір'я до нього та ефективність роботи, але й загальна думка про соціальні служби та соціальну роботу.

 Водночас етикет не догма і тому не може описати всі можливі ситуації. Основні правила сучасного етикету містять у певних формах вимоги не завдавати своїми діями лишніх турбот оточуючим та самому собі

Нинішній етикет вимагає не заучування правил, а творчого їх використання стосовно конкретних ситуацій.

 Особливо важливим є розуміння суті етикету та культури поведінки для соціального працівника. У спілкуванні та взаємовідношеннях з клієнтами, їх близькими, з колегами, представниками різних організацій він є офіційною особою, що виконує покладені на нього обов'язки та представляє свій заклад та державу від імені яких він діє. Від того, наскільки зовнішній вигляд та поведінка, мова соціального працівника відповідають загальноприйнятим правилам етикету, залежить не тільки довір'я до нього та ефективність роботи, але й громадська думка про соціальні служби та соціальну роботу. Тому і поведінка, і зовнішній вигляд повинні бути естетичними. Чистий, акуратний (можливо, недорогий) одяг, зовнішній вигляд. Помірне використання у розмові невербальних засобів спілкування (жести, міміка, пантоміма): надмірне використання - нещирість, награність; недостатнє - байдужість, скованість. Мова повинна бути спокійна, плавна, зрозуміла, без вульгаризмів та неологізмів.

 Виділяють наступні принципи етикету соціального працівника:

 1) принцип гуманізму

 2) принцип доцільності дій.

 3) принцип естетичної поведінки (краси поведінки). Етикет сьогодення вимагає, щоб поведінка, зовнішній вигляд людини (форма) відповідала її душевним якостям особистості (змісту).

 4) принцип врахування народних звичаїв та традицій. Знання народних звичаїв і традицій сприяє правильній побудові розмови з клієнтом, отриманню відповідей на питання, у пропозиціях надання допомоги, що не виходять за рамки можливостей системи та відповідають інтересам клієнта.

 Типовими ситуаціями у професійній діяльності соціального працівника вважаються знайомство, повторна зустріч, консультування,

1 2 3

Похожие работы