Этнические особенности культурного пространства хореографического искусства Полесского края

План

1. Етнічні особливості Поліського краю

2. Лексичні особливості хореографічної культури Поліського краю

3. Народне танцювальне мистецтво Житомирщини: збереження традицій

4. Хореографія весільного обряду Рівненського полісся

Література

   1.      Етнічні особливості Поліського краю

 Етнографічний регіон, що зі сходу на захід простягається через увесь північний край України і разом з сумісним білоруським, брянським у Росії та люблінським у Польщі Поліссям творить одну зі своєрідних географічних та історико-етнографічних територій слов'янського світу.

Назва «Полісся» - похідна від слова ліс і означає лісисту місцевість, біля лісу. Для Полісся характерний болотяний ландшафт, багнистий ліс. З цієї причини побутує думка про балтсько-слов'янську спільність кореня слова «Полісся».

Залежно від розташування щодо Дніпра українське Полісся поділяється на Правобережне і Лівобережне, а також відповідно на Західне і Східне. Західне називають ще Прип'ятським, а Східне – Над деснянським.

Народні культурні традиції відзначаються місцевою своєрідністю.

Волинь – це територія басейну верхів'я правих приток Прип'яті і середнього поріччя Західного Бугу.

Своєрідним регіональним колоритом відзначаються волинські народні звичаї і обряди, багата фольклорна традиція, мистецькі вироби з дерева, вишивка з переважаючими рослинними орнаментами червоного або тільки білого кольору.

Одяг населення цих близьких за історичною долею та рівним економіки й культури регіонів найстійкіше зберігає архаїчні елементи. Це простежується практично на всіх видах традиційного вбрання

 З огляду на фольклорні дослідження А. Самохвалової можна виявити деякі тенденції щодо побудови народних танців на Волинському Поліссі. В малюнках хороводів переважають лінії, змієподібні лінії і кола.

Найпопулярнішим танцем традиційно є полька, що будується найчастіше по колу і виконується в парах з різними перегинаннями корпусу, поворотами вправо чи вліво, різними притупами, «угинаннями», «вихилясами» та викрутасами. Хореографічна лексика тісно пов’язана з музикою. Записи танців цього регіону є в обмеженій кількості і деякі композиції дещо втратили свою актуальність, проте їх характерні рухи є робочим матеріалом для створення нових постановок. Поєднання рухів в різній послідовності дає можливість створення нових комбінацій і танців.

Використовуючи хореографічний фольклор Волинського Полісся ми зберігаємо автентичність, лексичний матеріал для використання керівниками гуртків, колективів, студентами, училищ та вузів у створенні нових сучасних хореографічних творів для подальшого розвитку хореографічного мистецтва країни.

Вважаю, що дослідження народного хореографічного мистецтва Волинського Полісся, створення та запис як дослідженого, так і новоствореного матеріалу ще більше збагатить лексику поліського краю, дасть поштовх створенню нових комбінацій, що сприятиме новим постановкам. Вищеназвані аргументи сприятимуть розвитку хореографічної культури не тільки Волинського Полісся, а й популяризуватимуть хореографічне мистецтво в контексті національної культури України.

На Волинському Поліссі переважають мелодії, музичні розміри яких складають 2/4. У досліджуваному регіоні побутують в основному полькові мелодії виразно інструментального характеру. За своїми формами поліські польки в основному поділяться на двочастинні та тричастинні мелодії. Музичний супровід має вплив на манеру та характер виконання того чи іншого па.


2. Лексичні особливості хореографічної культури Поліського краю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14