Этнические и региональные религии

змісту Тори, в якій, за твердженням каббалістів, записано всю минулу та майбутню історію світу і долю кожної людини. Ці способи базувалися на тлумаченні значення кожної з літер.

У XVІІІ ст. в середовищі єврейських громад Правобережної України та Польщі виникає хасидизм (од давньоєвр. хасид — благочестивий). Це вчення, спираючись на каббалу, також стверджує, що Тора має таємний зміст, але пошуки його — це справа не «знавців Тори», а цадиків (праведників), тих, хто сам «став Торою».

Родоначальником і першим цадиком хасидизму був Ізраель бен Єліезер (1700—1769), що став відомим як Баал Шем Тов (той, що Володіє Божим Ім’ям). Баал Шем Тов навчав, що світ створений з Божества і є його проявом. Бог перебуває і в найдрібніших речах, і у вищих проявах людського духу, він постійно втручається в усі земні справи. Тому до кожної людини треба ставитись як до праведника, бо ніхто не падає настільки низько, щоб не міг знову піднятись до Бога, тобто «пізнати себе як вияв Божества». Саме це і є, згідно з ученням хасидів, метою життя кожної людини. Так, у невеличкій хасидській оповідці «Найважче питання» цадик Зуся перед смертю каже: «На тому світі мене не спитають: “Чому ти не був Мойсеєм?” Мене спитають: “Чому ти не був Зусею?”».

Релігійні свята в іудаїзмі пов’язані з історією євреїв та їхніми есхатологічними уявленнями. Шабат — субота (спокій). Згідно із заповідями Мойсеєвими цей день присвячується Богові із забороною будь-якої праці. Песах (Пасха) — свято звільнення від єгипетського рабства, відзначається за місячним календарем навесні

Шебуот — (Седмиця), святкується на 50-й день після другого дня Песаха; того дня, за легендою, Мойсеєві було надано Тору. Рош Ашана (Новий рік) відзначається у вересні — жовтні. Йом Кіпур — свято Судного дня, коли Бог виносить вирок кожній людині; того дня віруючі дотримуються суворого посту.  

3. Релігії Стародавньої Греції та Риму

Давньогрецька релігія є класичним взірцем багатобожжя. Верховним божеством древньогрецького пантеону вважався володар неба Зевс, його брат Посейдон був повелителем морів, інший брат — Аїд — повелителем підземного царства, дружина Зевса — Гера — покровителькою шлюбу, Афродіта — богинею кохання і краси, Арес — богом війни, Афіна — богинею мудрості, Аполон — богом Сонця і покровителем мистецтва, Артеміда — богинею Місяця і покровителькою мисливства, Гермес — покровителем стад і пасовищ та торгівлі, Діоніс — богом виноградарства, виноробства та невгамовних веселощів і т.  д.

Релігійні уявлення стародавніх греків будувались за зразком їхнього власного життя. Спосіб життя богів мало чим відрізнявся від людського. Головна відмінність небожителів полягала в їхньому безсмерті та надприродній могутності. Доля людей, їх життя і смерть повністю перебували в руках тих чи інших богів. Від волі або примхи богів залежали також могутність або загибель народів та держав. Тому на честь окремих богів будувались розкішні храми, прикрашені їх статуями, золотим або срібним оздобленням. Небесним володарям робились жертвоприношення.

Верховний бог стародавніх греків — Зевс — був першим серед рівних. Така ієрархія відображувала особливості історичного розвитку Стародавньої Греції, де існували самостійні міста-держави (Афіни, Спарта, Фіви та ін. ), об’єднання яких у класичний період історії не просувалося далі військових союзів на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы