Эволюция денежных функций

товарів та послуг кожної з цих країн, а також за величиною активів у даній валюті, які використовувалися країнами-членами МВФ як резерви протягом попереднього п’ятирічного періоду.

Спеціальну розрахункову одиницю було створено і в ЄЕС (нині – Європейський Союз) – ЕКЮ (резервна валюта ЄЕС). Створення ЕКЮ було замовлено розвитком західноєвропейської валютної інтеграції і намаган­ням країн ЄЕС протиставити долару США європейську колективну валю­ту.

Вартість ЕКЮ визначалася методом “кошика” з валют країн-учасниць ЄЕС (у момент введення ЕКЮ було 12 країн). Частка кожної ва­люти у “кошику” визначалася часткою країни у сукупному продукті спів­товариства, взаємному товарообігу, Європейському фонді валютної спів­праці. Так, у березні 1989 р. ці частки були такими: німецька марка – 30,1%, французький франк – 19,0%, англійський фунт – 13,0%, бельгійсь­кий франк – 7,6%, іспанська песета – 5,3%, усі інші валюти – 25,0%.

ЕКЮ стала обліковою одиницею і засобом для виразу паритетів ва­лют країн ЄС, регулятором відхилень ринкових курсів валют, міжнародних розрахунків на теренах Європейського Союзу.

  З 1 січня 1999 р. на основі ЕКЮ відбувається введення у безготівковий обіг євро на основі постійних фіксованих курсових співвідношень між валютами країн-членів. Саме із цього часу починає функціонувати Європейський монетарний союз. Функції єдиного центрального банку виконує Європейський Центральний банк (ЄЦБ) і він здійснює реалізацію єдиної монетарної політики Європейського Союзу.

  З 1 січня 2002 р. відбувається запровадження в обіг готівкового євро, який стає єдиною валютою об’єднаної Європи. Всі національні валюти країн-учасниць вилучаються з обігу та повністю обмінюються на євро. Євро стає єдиним законним засобом платежу в 12 країнах Європейського валютного союзу, що становлять так звану євро зону. Цей процес буде поступово поширюватися і на країни, які ставатимуть новими членами Європейського Союзу.

Література 

  1. Александрова М. М. , Маслова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит. : Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К. : ЦУП, 2002. – С. 7–108, 196–330.
  2. Вісник НБУ, 1997, № 5. - С. 53.
  3. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К. : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 411с.
  4. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пудовкіна та ін. – К. : Либідь, 1992. – 331с.
  5. Долан Е. Дж. Макроэкономика
    – СПб. , 1994. – С. 197.
  6. Дон Патинкин. Деньги, процент и цены. Соединение теории денег и теории стоимости / Дон Патинкин, пер. с англ. под ред. Н. Я. Петракова. – М. : ЗАО “Издательство Экономика”, 2004. – 375с.
  7. Кейнс Дж. М. Общая теория зайнятости, процента и денег. – М. : Гелиос АРВ, 2002.
  8. Костіна Н. І. Гроші та грошова політика: Навч. посібник. – К. : НІОС, 2001. – 221с.
  9. Макконнелл К. Р. , Брю С. Л. Экономикс. В 2-х томах. - М. : Республика, 1992. - T. 1, С. 265.

10. Маньків, Григорі Н. Макроекономіка / Пер. з анг. , наук. Ред. пер. С. Панчишина. – К. : Основи, 2000. – С. 183–220.


1 2 3

Похожие работы