Эволюция идеала женской красоты

Еволюція ідеалу жіночої краси 

За даними опитування старшокласниць Бостона, 69 % дівчат формують свій ідеал краси під впливом модних журналів. Наскільки такий спосіб формування ідеалу відповідає історично-необхідному способу, що відображає реальний стан людських відносин? Як і за яких причин змінювався ідеал жіночої краси в різні епохи? Для того, щоб розібратись в цих питаннях, треба взяти на озброєння принцип матеріалістичного підходу в історії.    

Вже у прадавні часи люди разом з предметами побуту ліпили з глини людські фігурки. Найдавніша жіноча статуетка, яка відома людству, має вік 80 тисяч років. Перші предмети культури зображали саме жінку – це наслідки періоду матріархату. Ці знахідки носили переважно культовий характер. Жінка, яка була головою роду, підносилась до рангу матері богів. Які вимоги до ідеалу краси були в ті часи, і хто був “законодавцем моди”? Помилково було б думати, що тодішній ідеал краси формувався під впливом бажання сподобатись чоловікам, які були нижчі за статусом. Простіше кажучи, жінка зображалась через те, що, по суті, лише вона була людиною. Зображення жінки мало яскраво виражені статеві ознаки і в багатьох випадках вона була вагітною. Отже, ідеал того часу був обумовлений соціальним статусом жінки, як матері роду. Давні люди помітили, що здорові жінки народжували здорових дітей. Це вони й відтворювали в зображенні – те, що, на їхню думку, символізувало здорову людину.

Власне, за скульптурами періоду матріархату ще не можна судити про ідеал красивого жіночого тіла. Вони є тільки беззаперечним підтвердженням того, що жінка тут займала в суспільстві достойне місце і ще не була перетворена в рабиню, як це сталося після утвердження приватної власності і породженого цим утвердженням патріархату

В Античній Греції зображення людей вперше набуває ознак мистецтва. Можна не сумніватись, що відомі скульптури давньогрецьких богів носили ідеальний характер. Мармурова скульптура богині краси і любові Афродіти відображує еллінські норми краси та гармонії жіночого тіла

Знання давніх греків позбулись міфологічної забарвленості та набули характеру науки, і, відповідно, красу вони намагались пояснити як форму буття. Піфагор вважав, що краса виходить з гармонії та співвідношення розмірів. Він навіть шукав відповідне числове співвідношення.   Аристотель казав, що краса – у визначеному співвідношенні частин цілого, симетрії та впорядкованості, органічної цілісності. Яскраві втілення ідеалів античної краси – це статуї Аполлона та Артеміди. Їхні тіла молоді та досконалі, думки – благородні. Типова риса грецьких зображень – це гармонія пропорцій, природна краса, молодість, часткова або повна оголеність тіла [1]. Отже, жіноча краса в цей час виражалась в красі тіла. Але не можна забувати, що греки зображували не жінок, а богинь. Якщо ж подивитись на картину реального життя греків, то можна говорити про незаздрісне становище жінки в суспільстві. Дружинам відводилась роль дітонародження та ведення домогосподарства. Статус людини мали лише гетери – ними захоплювались, їх оспівували у віршах. Можливо, саме їхні тіла надихали скульпторів. Хоча вірніше говорити, що богині дістались грекам з матріархату. Повне домінування патріархату призвело до того, що жінка позбулась всіх своїх прав та жила заради задоволення потреб чоловіків. Рим перейняв давньогрецьку культуру. Римляни зробили крок вперед тим, що почали зображувати

1 2 3 4 5

Похожие работы