Эволюция религиозных верований

Еволюція релігійних вірувань

Становлення й еволюція релігії взаємопов'язані з розвитком суспільства і людської свідомості, рівнем пізнання людиною навколишньої дійсності. Оскільки специфічною ознакою релігії є віра в існування надприродної сили, критерієм еволюції, рівня розвиненості релігії є уявлення віруючих про ці сили.

За цією ознакою в історії розвитку релігії виділяють три основні ступені.

 

І. Первісні (ранні) форми релігії. До ранніх форм релігії належать: фетишизм — поклоніння неживим предметам; магія — дії та обряди, що здійснюються з метою надприродно впливати на явища природи, тварин чи людину; тотемізм — віра в надприродну спорідненість людини з тваринним і рослинним світом; анімізм — віра в душі й духів; культ предків.

Первісні релігії були такими самими примітивними, як і суспільство, що породило їх. Надприродним для людини могло бути незвичайної форми дерево чи камінь, зображення тварини; дим, що відганяє комах, приємний запах чебрецю; зручна й удачлива на полюванні палиця, стріла; шкіра тварини, маска, що приносить успіх у тяжкому добуванні їжі, тощо. Довкола цих предметів здійснювалися ритуальні дії, їх наділяли таємничою, надприродною силою.

Згодом люди переконувалися, що камінь, дерево, стріла, тварина — не боги, не надприродне. Починає формуватися вірування, що не самі по собі ці предмети, а щось приховане за ними є таємничою силою, яка й управляє цими предметами, явищами. Так складався пандемонізм (від грец. «пан» — все і «демоні» — дух) — уявлення, в якому надприродне ставилось поряд з природним.

Кожен предмет, явище (так вважали) має духів: в лісі — лісовик, у воді — водяний, у хаті — домовий

Духи не створюють предметів, а лише живуть у них: у сухому озері водяний не водиться, у зруйнованій оселі домовий не живе. Первісні форми релігії дійшли до нашого часу в світосприйнятті народів, які відстали в своєму історичному розвитку, а також у вигляді релігійних пережитків (ворожіння, забобони, чаклунство) серед віруючих більш високих форм релігії і навіть серед невіруючих.

 

II. Політеїзм (від грец. «полі» — багато і «теос» — Бог). Багатобожжя, віра в існування багатьох богів. У політеїстичних релігіях надприродне — це Бог у загальноприйнятому розумінні цього слова. Боги не стільки приховуються за предметами і явищами, скільки створюють їх і управляють ними.

Політеїзм формується у період розкладу первісного й утвердження рабовласницького ладу. Він відбиває собою панування у суспільстві одного класу над іншим, але водночас і зростаючий рівень пізнання людиною навколишньої дійсності, нагромадження досвіду практичної взаємодії людини і природи, яке доведе неспроможність первісних релігійних вірувань. Класичною формою політеїзму є грецька і давньоримська релігії з їх сонмом богів, богинь, напівбогів і героїв.

На останніх щаблях розвитку політеїзм підноситься на рівень генотеїзму — вирізнення серед багатьох богів одного головного, родоначальника усіх богів (Зевс у грецькій релігії, Юпітер — у римській, Перун — у релігії стародавніх слов'ян).

Різновидом політеїзму є катенотеізм (грец. «кат» — по, «енос» — один, «теос» — Бог). У катенотеїзмі визнається існування багатьох богів, проте

1 2

Похожие работы