ФЕРЕНЦ ЛИСТ

і не тільки тому, що мати була австрійкою, a тому що угорська мова була під офі­ційною забороною. Під тиском австрійського іга з метою заставити гордий народ бути покірним, навчання дітей велося лише на німецькій мові, це сто­сувалося також і друкування книг, театральних вистав. Ліст пізніше шкодував за незнанням рідної мови.

Перші музичні враження Ліста-дитини були пов'язані з народними піснями і танцями, які він чув у селі. Особливо його вражала темпераментна гра ци­ганських ансамблів. Незабутні спогади залишила в нього гра знаменитого ци­ганського скрипаля Яноша Біхарі, якого він чув у Відні.

З кінця 30-х років зв'язки Ліста з Угорщиною міцніють. Звістка про націо­нальну трагедію - повінь, викликала в нього велике співчуття. Він дає серію концертів і одержані гроші посилає на допомогу постраждалим. Приїзд на Ба­тьківщину у 1839 році перетворив Ліста у національного героя. Під час його зустрічі сейм перервав роботу, на березі Дунаю зібрався численний натовп, поети присвячували йому вірші, столиця обрала його почесним громадяни­ном. . .

На протязі своєї творчої діяльності Ліст звертався до угорської тематики і втілив її у багатьох творах різних масштабів: духовні твори – „Гранська меса”, „Легенда про святу Єлізавету”, „Угорська коронаційна меса”, а також три симфонічні поеми – „Плач героя”, „Угорщина”, „Битва гунів”; фортепіанні твори - 18 угорських рапсодій, „Траурний хід”, фантазії на теми угорських композиторів Ф. Еркеля, М. Мошоні та інших.

Угорська частка в творчій спадщині Ліста не відокремлена у стильовому відношенні від інших творів. Засвоївши досягнення провідних європейських шкіл, Ліст збагатив ними угорську музику і вивів її на широкий світовий про­стір. Його по праву вважають засновником угорської класичної музики

Угорські рапсодії у більшості побудовані на народному тематичному мате­ріалі, хоча композитор користувався ним досить вільно.

Угорський музичний фольклор має два основних види. Один - стародавній, селянський, другий виник пізніше і набув активного розвитку в міському середовищі. Цей другий відомий під назвою вербункош. Походження назви ви­никло від німецького Verbung – вербування. В кінці XVII століття у середо­вищі куруцьких військ, які очолював легендарний князь Ракоці II, під час вер­бування різно-національної молоді, на святах проводів виконувалися танці, які увібрали героїчний дух боротьби за свободу. Одним з яскравих прикладів вербункоша с Ракоці-марш. Ліст використав його в своїй 15-й рапсодії. До цьо­го стилю відноситься також угорський чардаш. Велику роль у розповсю­дженні вербункоша зіграли циганські музиканти. Завдяки їм, він набув широ­кої популярності в Європі. Риси вербункоша в своїх угорських творах викори­стовували Шуберт, Берліоз, Брамс, а також і Ліст.

Жанр „рапсодія” є новим в музиці того часу і Ліста слід вважати його за­сновником. „Рапсод” у стародавніх греків - народний сказитель, носій націо­нального епосу. Саме в такому значенні слід сприймати рапсодії Ліста. Це ні­би вільні за формою епічні оповідання про героїчне минуле, народний побут, ліричні почуття. В той же час рапсодії Ліста нагадують його концертні пара­фрази. Вони, як правило, багатотемні, але часто матеріал групується у дві ча­стини.

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные