ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ИЗУЧЕНИЯ ЭЛЕМЕНТОВ АСУ

колективного пізнання є для дітей і привабливість колективного спілкування, повчальної взаємодії; і підвищена емоційність колективного сприйняття; і суперечності, розбіжності думок, що виникають в цьому процесі. Загальна учбова мета спонукають учнів до подолання всіх труднощів і невідповідностей, об’єднують в прагненні до загального позитивного результату.

Істотним елементом структури пізнавального процесу є методи навчання. Вони є способами повчальної взаємодії вчителя і що вчаться. Характер процесу навчання багато в чому залежить від індивідуальності вчителя і що вчаться. В педагогічній практиці величезну роль грає не стільки потенційна ефективність самих методів навчання, скільки індивідуальна методична система вчителя, система його взаємодії, що склалася, з дітьми.

Методи навчання, методична система вчителя є способами роботи не тільки вчителі, але і, одночасно, що вчаться. Будь-який метод тільки тоді активний, коли об’єднує в активній взаємодії обидві сторони, сприяє перетворенню методичної системи вчителя в способи пізнавальної діяльності вчаться. Для цього необхідне усвідомлення що вчаться кожного методу роботи, його сильних і слабих сторін, оволодіння уміннями і навиками учбової праці. Група методів навчання по своєму єству відповідають основним етапам учбового пізнання. Це методи, що забезпечують первинне сприйняття учбового матеріалу, методи, направлені на засвоєння знань, методи практичної діяльності і творчого застосування знань, методи зворотного зв’язку, діагностики, перевірки засвоєння знань школярами і корекції процесу навчання.

Процес навчання немислимий без такого елемента, як організаційні форми. Форма навчання є обмеженою за часом і організаційну в просторі пізнавальну спільну діяльність вчителів і що вчаться. Провідна форма навчання – урок. Супутні форми багатоманітні: лабораторно-практичні заняття, семінар, лекція, індивідуальне і групове навчання, кружок

Кожна форма придбаває конкретну структуру, специфічні риси і особливості залежно від змісту учбової роботи і віку вчаться. Форма навчання в педагогічній практиці нерідко приходить в суперечність із змістом. Різноманітний учбовий матеріал, залежно від його особливостей, вимагає гнучких, рухомих форм організації пізнання.

Органічним елементом структури процесу навчання є самостійна позаурочна (домашня, бібліотечна, гурткова) робота вчаться по засвоєнню обов’язкової і вільно одержуваної інформації, по самоосвіті. Це одна з форм навчання, яка придбала сьогодні велике самостійне значення. Її функцією не є відшкодування недоліків в роботі вчителя, задача якого в забезпечення доброї якості засвоєння знань, умінь і навиків що вчаться. Самостійні заняття необхідні як вирішальний засіб закріплення умінь і навиків, інтенсивного розвитку розумових сил, морального самоутвердження. В сучасних умовах необхідно перемикати дітей від механічного повторення параграфів підручника на самостійний пошук додаткової інформації, її свідому переробку і критичну оцінку. Як форми і методи самостійної позаучбової діяльності використовуються: виконання домашніх завдань, самостійна робота в бібліотеці, конспектування, ведення щоденників, обмін інформацією (бесіда) з товаришами. Самостійна позаурочна робота школярів сприяє вирішенню протиріч між обмеженістю змісту шкільної освіти, консервативністю його форм і динамічним потоком вільної інформації, рухомими формами її передачі і засвоєння.

Важливе місце в структурі процесу навчання займає такий елемент пізнання, як практичне застосування знань, умінь і навиків в продуктивній, суспільно корисній праці. В суспільному житті. Йдеться не тільки про практичні заняття, а перш за все про реальну, суспільно значущу працю школярів у сфері виробництва, який вимагає особливої уваги до політехнічної спрямованості знань. Цей елемент процесу синтезує в собі всі інші, дає можливість перевірити якість результатів навчання життєвою суспільною практикою. За

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные