Файловые системы и восстановление данных

Структури диска FAT

Жорсткий диск — основний пристрій зберігання даних. Причому структура зберігання файлів і каталогів, що забезпечує безпосереднє розташування даних на диску, може бути різною. Файлова система найчастіше інтегрована в операційну, а деякі операційні системи підтримують декілька файлових систем.

Більшість файлових систем, що існують в даний час, побудовані на основі таблиці розміщення файлів (File Allocation Table — FAT), яка містить доріжки даних в кожному кластері на диску. В даний час існують наступні типи файлової системи FAT (вони відрізняються кількістю цифр, використовуваних в таблиці розміщення файлів):

 FAT 12, використовувана в розділах місткістю не більше 16 Мбайт (наприклад, дискета);

 FAT 16, використовувана в розділах місткістю від 16 Мбайт до 2 Гбайт; операційні системи Windows NT/2000/XP підтримують розділи FAT 16 місткістю до 4 Гбайт;

 FAT 32, використовувана в розділах місткістю від 512 Мбайт до 2 Тбайт.

Файлові системи FAT 12 і FAT 16 спочатку застосовуються в DOS і Windows і підтримуються практично всіма відомими на сьогодні операційними системами. Більшість персональних комп'ютерів поставляються з жорсткими дисками, на яких встановлена одна з файлових систем FAT.

Файлова система FAT 32 підтримується операційною системою Windows 95B і більш пізніми версіями, а також Windows 2000/XP, які також підтримують файлову систему NTFS. Деякі операційні системи мають власну файлову систему. Наприклад, Windows NT і Windows 2000 підтримують файлову систему NT File System (NTFS); OS/2 поставляється з власною файловою системою High Perfor mance File System (HPFS).

У цьому розділі йдеться про файлову систему FAT, а також розглядаються можливості нової системи FAT 32 і NTFS.

Для забезпечення призначеним для користувача додаткам доступу до файлів незалежно від типу використовуваного диска в операційній системі передбачено декілька структур

Ці структури підтримуються системами Windows 9х, Windows NT і Windows 2000 і представлені нижчим в порядку розташування на диску:

 завантажувальні сектори головного і додаткового розділів;

 завантажувальний сектор логічного диска;

 таблиці розміщення файлів (FAT);

 кореневий каталог;

 область даних;

 циліндр для виконання діагностичних операцій читання/запису.

На відміну від жорсткого диска, на дискетах немає завантажувальних секторів головного і додаткових розділів і діагностичного циліндра. Ці структури створюються програмою FDISK, яка не застосовується для дискет, оскільки вони не можуть бути розбиті на розділи. На мал. 24. 1 представлено взаємовідношення цих структур на диску Western Digital Caviar AC12100 розміром 2 111 Мбайт.

Кожна дискова область застосовується для конкретної мети. Пошкодження однієї з перерахованих областей зазвичай приводить до обмеження доступу до інших областей, викликаючи збої в роботі. Наприклад, операційна система не зможе дістати доступ до диска, якщо пошкоджений головний завантажувальний запис. Таким чином, розуміння логіки роботи кожної структури і їх взаємодії надає значну допомогу в усуненні неполадок.

Завантажувальний сектор головного розділу

Вперше підтримка жорстких дисків була реалізована в DOS 2. 0, випущеною в 1983 році. У цій операційній системі вперше використовувалася 16-розрядна файлова система FAT

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы