Фантастика обыденного и обыденность фантастического в новелле «Перевоплощение» Ф. Кафки

немає - бо й не може бути - друзів), родичами й усіма людьми, з якими будь-яким чином контактують його персонажі.

Герой оповідання пройшов кілька циклів життя: "вчився у торговельному, реальному і навіть народному училищі", служив У минулому в армії - у сім'ї зберігаються фото хвацького лейтенанта в мундирі зі шпагою. Але врешті-решт Грегор Замза вибрав "клопітку професію" комівояжера - із самого ранку до пізнього вечора він зайнятий на службі. Служба для нього - це постійні роз'їзди - поїзди, готельні комірки, калейдоскоп нових облич. Йому "випало служити у фірмі, де найменший промах викликав би найтяжчі підозри", тому що у цій фірмі панує залізна дисципліна, діє налагоджена система перевірок, контролю, пильного стеження і доносів. "Хлопчик тільки й думає, що про фірму", - з гордістю констатує мати, але Грегор думає весь час про свою роботу з ненавистю і з острахом - як би не оступитися ненароком і не втратити цю важку й ненависну роботу, адже "хазяїн вигнав би мене одразу", вважає він. Грегор боїться навіть захворіти, бо хазяїн прийде до батьків і буде дорікати сином-ледащим. А він-таки поціновує свою роботу - тому що робота дає йому змогу утримувати сім'ю - батька й матір, молодшу сестру, - і саме це наповнює його гордістю, ради цього він готовий піти на всілякі жертви. Він стримується заради батьків, інакше давно заявив би про звільнення і виклав би хазяїну все, що про нього думає. А сказати йому є про що - чого варта хоча б звичка хазяїна сідати на конторку і з висоти розмовляти зі службовцями. Подібна мізансцена має дуже архаїчні корені і носить сакральний характер. "Перш за все, у ній акцентується протиставлення "верх" - "низ"

Сидіти на підвищенні - привілей божества або його земного замісника (царя). Звідси сакральність трону (олтаря) як вищого символу порядку. Таке підвищення - свого роду пуп землі, та точка, через яку проходить світова ось, одним з втілень якої є трон (олтар, стол, світове дерево, гора та інші варіанти)". У нашому випадку сакралізується конторський стіл, що, з одного боку, надає сцені сатиричного характеру, а з іншого - свідчить про надто серйозні речі: про тоталітаризм, про необмежену, абсолютну владу хазяїв життя і про повну приниженість, перетворення на ніщо тих, хто повинен їм підкорятися і служити. Місце "чистих" економічних зв'язків зайняв особливий рід відносин, які можна назвати владно-власницькими; до того ж вони носять родовий відтінок, бо у разі будь-якого порушення хазяїн має право звернутися до сім'ї.

У сім'ї Грегора зберігаються патріархальні стосунки. Хоча батько збанкрутів і давно відійшов від справ, та він залишається єдиноначальним главою родини. Грегор фактично утримує сім'ю, але права голосу у ній не має. Сімейний тоталітаризм загострює проблему взаєморозуміння: Грегор по-спражньому, по-дитячому боїться батька, який "вважає єдино правильним до нього ставленням найбільшу суворість". З іншого боку, він любить і поважає матір і сестру, але "особливої теплоти" і близькості між ними не виникає. Тільки сімнадцятирічна сестра залишається більш-менш близькою Грегору, і була в нього таємна мрія, прекрасна і нездійсненна - він хотів надати їй можливість навчатися у консерваторії. Коли з Грегором сталося нещастя, близькі були готові йому допомогти,

1 2 3 4 5 6 7 8