Фантастика обыденного и обыденность фантастического в новелле «Перевоплощение» Ф. Кафки

перемагаючи гидливість: "Грегор все-таки член сім'ї, з ним не можна поводитися, як з ворогом, а треба, в ім'я родинного обов'язку, погамувати відразу й терпіти, тільки терпіти". У Грегора виникає нестримний потяг до спілкування, але "оскільки його не розуміли, нікому, в тому числі й сестрі, не спадало на думку, що він-то розуміє інших. . . " На нього не звертають уваги, від нього зачиняються, і йому доводиться підслуховувати сімейні розмови: "Варто було йому почути голоси, він відразу поспішав до відповідної двері і притискався до неї всім тілом". Інколи Грегор ненароком вдарявся головою об двері, та замість співчуття це викликало обурення: "Що він там виробляє?", і йому ставало "жарко від сорому й горя, що не може нічим зарадити". Потім ситуація ніби трохи змінюється на краще: "Під вечір завжди відчинялись двері гостинної, і лежачи в темряві своєї кімнати, невидимий з гостинної, він міг бачити своїх рідних, які сиділи за освітленим столом, і слухати їх розмови, так би мовити, із загального дозволу, тобто зовсім інакше, ніж раніше". Грегор всіляко старається полегшити страждання рідних своєю "делікатною поведінкою", він і сам страждає від того, що не може нічим допомогти, не може навіть подякувати сестрі за її піклування про нього. Та оскільки спілкування й розуміння неможливі, у Грегора відбувається моральна еволюція у бік егоїзму, докорінно змінюється ставлення до близьких: "Останнім часом почав ставитися до інших не надто чутливо; раніше ця чутливість була його гордістю". Він стає таким же байдужим, як і вони, обурюється, коли про нього забувають або коли набридають шумом, і навіть шипить від злості - коли сестра впадає у розпач і плаче - чому його не можуть позбавити від цього видовища
Насамкінець він забуває про їх існування і сконцентровується лише на своїх відчуттях. А перевтомлена сім'я, змушена здобувати засоби існування, надривається від непосильної праці. Вони не мають можливості навіть змінити квартиру, щоб хоч трохи заощадити грошей, тому в сім'ї панує "повна безнадія і думка про те, що з ними трапилось таке нещастя, якого ні з ким із знайомих і родичів не траплялось". Часто мати й сестра зачиняють від Грегора двері і Вдвох плачуть або дивляться в одну точку без сліз. Коли у Грегора просипається людська совість, він відчуває, "що відсутність безпосереднього спілкування з людьми при одноманітному житті в сім'ї помутила, видно, за ці два місяці йому розум".

В ієрархічному суспільстві, де змушений був жити Грегор Замза, панує роз'єднаність, відсутність і неможливість зв'язків з іншими людьми. "Зав'язує все з новими і новими людьми недовгі стосунки, які ніколи не бувають сердечними". У нього залишилися лише "згадки про випадкових знайомих - незнайомих або забутих людей, які замість того, щоб допомогти родині, виявлялись усі як один неприступні, і він бував радий, коли еони щезали". Знову він відчув поєднаним з людьми лише тоді, коли з ним сталася біда, - і чекав від них дивовижних звершень". Та оговтавшись, він лише посміхнувся при думці " "невже він дійсно би покликав когось на поміч". І справді - новий вигляд Грегора тільки відштовхує людей, викликає переляк у керуючого, зненависть у зйомщиків, які тицяють у нього пальцями і вимагають відшкодувати нанесену їм, як вони вважають,,

1 2 3 4 5 6 7 8