Философия

У нормальних умовах регуляція проведення імпульсів по двох системах має пристосовний характер, бо її метою є точне настроювання сприйняття до завдань поточного моменту. Взаємодія між обома ви(лицьова агнозія), але легко впізнають усе інше; або літер алфавіту (алексична агнозія); або на дотик не можуть упізнати речей, які тримають у руці (астеріогнозія) тощо.

При виникненні дуже яскравого сприйняття (галюцинацій) окремі епізоди життя, навпаки, ніби виринають (виймаються) з “глибин пам’яті”.

У хворих на епілепсію перед нападом відбуваються аналогічні явища. Залежно від локалізації осередку збудження хворий відчуває прості або грубі відчуття (осередок розташований у проекційному полі) або стереотипні складні галюцинації-спогади (осередок розташований у гностичній зоні кори). Гностичні поля кори перебувають у безперервному розвитку: в онтогенезі вони спочатку розвиваються, потім активність під старість знижується, аж до повного їх відмирання.

Інформація про навколишній світ надходить до мозку по двох висхідних системах: специфічній і неспецифічній, які проводять збудження від рецепторів і розташованих нижче нервових центрів до кори великих півкуль головного мозку — вищого рівня аналітико-синтетичної діяльності. Синтез цих двох видів інформації і становив один з перших етапів вищої нервової діяльності.

Інформація, яка надходить по специфічній системі, дискретна і відповідає сенсорній модальності. Вона характеризує фізичні властивості подразника і не залежить від його біологічного значення.

Частина інформації, проходячи крізь структури стовбура, втрачає своє сенсорне значення, поширюється по корі за межами проекційного поля відповідного аналізатора. Через те, що ця інформація опосередкована у вищих відділах лімбічної системи (де набуває відповідного емоційного характеру), вона вже має інше значення, яке визначається оцінкою подразнень за їх біологічним значенням

Іншими словами, така інформація неспецифічна з точки зору сенсорної модальності, але вона визначає ту або іншу діяльність організму і відповідно його функціональний стан.

Переважання однієї з висхідних систем може спостерігатися як при патології, так і в ситуаціях, коли потрібно проаналізувати зовнішні фактори незалежно від емоційної їх оцінки. В інших випадках сильний емоційний заряд надає впевненості у своїх силах і приводить до рішучих енергійних дій. Дуже точний, “об’єктивний” аналіз ситуації може бути при цьому перешкодою при здійсненні прийнятого рішення.

У нормальних умовах регуляція проведення імпульсів по двох системах має пристосовний характер, бо її метою є точне настроювання сприйняття до завдань поточного моменту. Взаємодія між обома видами інформації може мати реципрокний характер: переважання проведення по одній системі призводить до гальмування проведення по іншій. При цьому на корковому рівні може виникнути певна конкуренція між двома потоками збуджень. Відомо, що підвищена емоційність утруднює об’єктивність сприйняття (чим “ближче до серця” ми беремо ту чи іншу подію, тим складніше об’єктивно її оцінити).

Існують також індивідуальні особливості сприйняття, зумовлені спадковим переважанням однієї із систем. В одних людей переважає об’єктивна оцінка, в інших — емоційна.

Синтез двох видів інформації про стимул (його фізичні параметри та інформаційне значення) є вузловим моментом перцептивного образу (відчуття) для переходу фізіологічного до психофізіологічного: сенсорна інформація відповідає за відображення деяких “об’єктивних” властивостей стимулу, а інформація, пов’язана з мотивацією і становленням особистості, додає до сприйняття певне “суб’єктивне” почуттєве забарвлення.

У результаті складної аналітико-синтетичної діяльності мозку утворюється динамічний стереотип. Тобто при багаторазових повтореннях системи подразнень у певній чіткій послідовності зміни функціональних

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы