Философия Сковороды

яка саме праця найбільш відповідає її природі, філософ запроваджує нове для української філософії поняття “сродної праці” (хоча про працю за покликанням взагалі вже йшлося в творах Острозьких книжників та філософів Києво-Могилянської академії). Г. Сковорода вважав, що кожна людина має схильність до певного роду діяльності; це зумовлено її природою. Праця, яка суперечить природі людини, яка є примусовою, не дає радощів та є малопродуктивною. Така несродна праця є джерелом всіх суспільних негараздів, не несе користь державі. Так, філософ вважав, що основною причиною загибелі античних рабовласницьких держав було те, що їхні громадяни не дотримувалися принципу сродності. Кріпосництво - теж несродна праця. Якщо “на должность мостишся, как коза на кровлю”, то результатом буде те, що “воинскую роту ведет тот, кто должен был сидеть в орхестрь” [Т. 1, С. 445 та С. 420 відповідно]. Сродна праця несе щастя й радість. “И сіе-то есть быть щасливым, // познать себе, или свою природу, взяться за свою долю и пребывать с частію, себь сродною, от всеобщей должности” [Т. 1, С. 417]. Сродна праця це також шлях до суспільного блага (якщо громадяни суспільства щасливі, то щасливим також є суспільство в цілому), це шлях до гармонії інтересів індивіда та суспільства. Як з'ясувати власну сродність? За допомогою самопізнання.

Тема “сродності” логічно пов'язана у Г. Сковороди з його етичними поглядами. Філософ постійно підкреслює, що щастя ми знайдемо не в гонитві за матеріальною наживою та багатством, славою та тілесною насолодою, коли ми “погрузив все наше сердце в приобретеніе мира и в море тьлесных надобностей, не имьем времени вникнуть внутрь себе <. . . >” [Т. 2, С. 398]; щастя несе сродна праця, розумне задоволення матеріальних потреб, спокій душі, її врівноваженість, радість серця, чиста совість. Тому Г. Сковороду інколи називають не тільки українським Сократом, але й українським Епікуром.

Видатний представник українського Просвітництва Г. Сковорода значну частину свого життя подорожував. В певному розумінні “подорожує” він й зараз, бо у великому Всесвіті подорожує маленька планета, названа його ім'ям.  


Рекомендована та використана література

 

  1. Історія філософії України: Підручник /М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, І. В. Бичко та ін. - К. : Либідь, 1994. - 416с.
  2. Огородник І. В. , Огородник В. В. Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій; Навч. посібн. – К. : Вища шк. : Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 543с.
  3. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. - К. : Наук. думка, 1996
    - 287с.
  4. Розвиток філософської думки в Україні: Курс лекцій /Підготував Ю. М. Вільчинський. - К. : ВІПОЛ, 1994. - 272с.
  5. Історія філософії України: Хрестоматія; Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - К. : Либідь, 1993. - 559с.
  6. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів у 2-х т. - К. : Наук. думка, 1973. – Т. 1. – 1973. – 532с.
  7. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. - Львів: Світ, 1995. - 528с.
  8. Сковорода Г. С. Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни (разговор дружеский о душевном мире) //Антология мировой философии. Сб. филос. текстов. Т. 1. Ч. 2. - К. , 1991. - С. 232-265.
  9. Сковорода Григорій: Дослідження, розвідки, матеріали: 3б. наук. праць /АН України. Ін-т філософії. – К. : Наук. думка, 1992. - 382с.
  10. Ушкалов Л. В. , Марченко О. В. Нариси з
1 2 3 4 5

Похожие работы