Философия любви в творчестве писателей конца XIX - середины ХХ века (на материале творчества Т. Манна, Р. Киплинга и Куприна)

Зміст 

Вступ.  

Розділ 1. Змалювання теми кохання у творах німецьких письменників кінця ХІХ - середини XX ст.  

1. 1. Особливості творчої манери Т. Манна.  

1. 2. Ранні новели Т. Манна. Зв’язок творчості раннього Т. Манна з філософією Ніцше та Шопенгауера.  

1. 3. Зображення теми кохання в новелах "Трістан" та "Тоніо Крегер".  

Розділ II. Кохання в англійській літературі 

2. 1. Дж. Р. Кіплінг – один із найвідоміших представників літератури Англії. Вплив Індії на формування поглядів письменника.  

2. 2. Новаторство та особливості літературної манери Р. Кіплінга.  

2. 3. Особливості зображення теми кохання у творах Дж. Р. Кіплінга (на матеріалі оповідань «Ліспет», «Саіс міс Йол», «За межею», «Без благословення церкви», «Через вогонь», «Стріли Амура») 

Розділ ІІІ Тема кохання в російській літературі 

3. 1. Феномен кохання у російській літературі та філософії 19 – 20 століть

 

3. 2. О. І. Купрін – яскравий представник російської літератури кінця ХІХ – середини XX ст.  

3. 3. Оспівування почуття кохання творі О. І. Купріна «Олеся».  

3. 4. Поєднання біблійних мотивів та мотиву вічного кохання у повісті «Суламіф»  

3. 5. Філософське осмислення кохання у творі О. І. Купріна "Гранатовий браслет". Роль "музики кохання" (Largo Appassionato) Людвіга Ван Бетховена у повісті 

Висновки.  

Список використаних джерел.  



Вступ

Кохання – надзвичайно ємке та найбільш загадкове людське почуття. Кожен, хто пережив чи переживає це почуття, може сказати щось своє - яскраве та неповторне. Під час зародження кохання душа сповнена таємним, меланхолійним хвилюванням; усі предмети здаються привабливими, в голові та серці живе одна думка: постійно бачити кохану людину. Справжнє кохання робить людину духовно багатшою, добрішою, мудрішою, благороднішою.

Кохання - одночасно і почуття-марево, почуття-омана, і почут­тя-передбачення, почуття, яке бачить людину в її кращих, ідеаль­них можливостях. Це поєднання засліплення та далекоглядності несе і яскраві надії, і гіркі розчарування.

Досліджували та трактували феномен кохання відомі філософи, літературні діячі та критики. А характерною проблемою в літера­турі взагалі є проблема взаємовідносин людини з навколишнім сві­том. Особистість і середовище, індивідуум і суспільство - про це роздумували більшість письменників XIX ст. Помітно загострився Інтерес до цієї теми в кінці XIX - середини XX ст.

Довести, що "тому, чем надлежит руководствоваться людям, желающим прожить свою жизнь безупречно, никакая родня, никакие книги, никакое богатство, да и вообще ничто на свете не научит их лучше, чем любовь" [47, 65], шмагалися митці художнього слова. "Только в любви и через любовь человек становится человеком. Без любви он неполноценное существо, лишенное подлинной жизни и глу­бины и не способное ни действовать эффективно, ни понимать адекватно других и себя. И если человек - центральный объект философии, то тема человеческой любви, взятая во всей ее широте, должна быть одной из ведущих в философских размышлениях" [47, 5].

Тема дослідження була обрана невипадково, оскільки "любовь у людей снизошла до какого-то житейского удобства, до маленького развлечения" [8,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные