Философия в украинской диаспоре ХХ в.

План

1. Загальна характеристика філософії діаспори, її особливості 

2. Історіософія В. Липинського.  

3. Філософія Д. Чижевського.  

4. Соціально-політичні погляди І. Лисяка-Рудницького.


1. Загальна характеристика філософії діаспори, її особливості

Різні причини в різні часи примушували значну частину українського народу покидати свою Батьківщину і поселятися в інших країнах. Характерним є те, що після 1917р. поряд з економічними постають соціально-політичні причини еміграції, які ще більше посилюються після Другої світової війни у зв'язку з наступом тоталітарної системи на тих, які більшою чи меншою мірою не сприймали встанов­лений політичний режим.

Більшість емігрантів, що їх називали «зрадниками», були справжніми патріотами України. Проживаючи за межами Батьківщини, вони не поривали з нею зв'язок, прагнули зберегти в умовах іншої нації, іншої культури свою українську самобутність, свою мову, свою культуру. Про це свідчить наявність в західній діаспорі великої кількості громадсько-політичних організацій, різних про­фесійних, церковних, молодіжних об'єднань тощо. Є чи­мало українських видавництв, виходять журнали, газети українською мовою.

В західній українській діаспорі ведеться значна наукова та культурно-освітня діяльність, збагачуючи українську науку і культуру

Поряд з цим серйозна увага приділяєть­ся дослідженню філософських та соціально-політичних проблем.

Серед українських мислителів, які змушені були про­довжувати свою творчу діяльність за межами України, перш за все варто назвати Володимира Винниченка, Вячес­лава Липинського, Дмитра Донцова, Дмитра Чижевського, Олександра Кульчицького та ін.

Філософські та соціологічні погляди В. Винниченка знайшли своє відображення у таких його працях, як тритомник «Відродження нації», романах «Записки кирпато­го Мефістофеля», «Рівновага», «Божки», «Сонячна машина», «Заповіт борцям за визволення», «Чесність з собою», «Вели­кий Молох», «Нова заповідь», «Слово за тобою, Сталіне!», «Щастя», «Листи до юнака», «Конкордизм» тощо.

Центральні теми його творчості пов'язані з боротьбою за державність України, її національну незалежність, з проблемами морально-етичного характеру, суспільного розвитку, сенсу цивілізації. Звучить в його творах («Соняч­на машина») також ідея єднання людини з природою тощо.

Особистість В. Винниченка, його соціально-політичні та філософські погляди отримували в різні часи різні, навіть протилежні, оцінки. Визначити прихильників його ідей досить складно, бо в його творчості є позитивне ставлення до; соціалізму; марксизму і в той же час розходження з ним у національному питанні та ін. Одні звинувачували його в націоналізмі, інші - в національній зраді».

Майбутнє України Винниченко пов'язував з феде­рацією, яка повинна будуватися на засадах самостійності і цілковитої незалежності України. Він прихильно пос­тавився до створення СРСР, але висловив принципову критику щодо національної політики більшовицького уряду. Етичні погляди В. Винниченка грунтуються на ідеях людської гідності, заперечення примусових обов'язків, встановлених над людиною. Він засуджував, ненавидів те страховисько, той молох, яке зветься «ми» і яке прагне роз­терти мою душу і моє «Я». Але водночас Винниченко ство­рює світоглядну позицію, так званий «конкордизм» (згода), за якою людина повинна жити в «згоді» з собою, з приро­дою, з людьми, з нацією, бути «чесною з собою».  

2. Історіософія В. Липинського

Яскравою постаттю серед мислителів української діаспори був Вячеслав Казимирович

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные