Философская мысль в Киево-Могилянской академии

світу взагалі та як основа природного тіла зокрема. Співіснування теїстичних, деїстичних точок зору та пантеїстичних тенденцій викликало неоднакове розуміння поняття “матерія”. Вона могла розглядатися як нестворена, активна, самостійна, або ж як створена Богом. Матерія могла бути схожою на першоматерію Арістотеля, або ж бути ототожнюваною з природою. Мала місце ідея про незнищенність матерії. Г. Кониський писав, що в процесі перетворень матерія зберігається як субстанція всіх змін. Вважалося, що матерії притаманна протяжність. Форми передіснують в матерії. Матерія і форма - це 2 основи природного буття (М. Козачинський). Г. Кониський виділяв 3 начала: матерію, форму та позбавлене форми, тобто здатність до зміни форми і до розвитку. Ст. Яворський, наслідуючи Арістотеля, виділяв матеріальну, формальну, діючу та цільову причини. Г. Щербацький вважав, що форма - це організація матерії, те, завдяки чому тіло набуває певного буття та відрізняється від інших тіл.

Із поняттям “матерія” були пов'язані поняття “рух”, “простір”, “час”. Рух міг визначатися як просторове переміщення, як ріст і зменшення, як кількісні та якісні зміни, як народження і загибель (Ст. Яворський). Г. Кониський розумів під рухом основу життя Всесвіту, будь-яку зміну взагалі, перехід від одного стану до іншого та близько підійшов до визначення руху як способу існування матерії. Т. Прокопович визначав рух як загальне життя всього світу, як саморух. Тобто рух визначався невіддільним від матерії (це - природний стан речей) та таким, що має універсальний та неперервний характер. Цікаво, що деякі вчені (зокрема І. Гізель) наголошували, що там, де немає протилежностей, немає ані виникнення, ані знищення, ані руху. Боротьба протилежностей - це необхідна умова руху. Г. Кониський вважав, що причиною руху в легких та важких тілах є легкість і тяжкість тіл, а не першорушій. Інколи рух розглядався як послідовні акти заперечення (Ст. Яворський).

Простір, як і рух, вважався невід'ємним від матеріальних речей та абсолютно позбавленим порожнечі. Він міг визначатися як місце, яке займає тіло, як протяжність.

Час поділявся на зовнішній, внутрішній (послідовна тривалість кожної речі), божественну вічність

Деякі вчені визначали час як міру руху (наприклад, Г. Кониський), як рух відносно попереднього стану речей (Ст. Яворський).

Неоднозначно вирішувалася вченими Академії проблема пізнання. У найзагальнішому вигляді гносеологічні погляди можна викласти так. В процесі пізнання можна виділити чуттєвий та раціональний рівні. На відміну від попередньої традиції багато уваги приділялося чуттєвому досвіду та спогляданню (Т. Прокопович, І. Гізель та ін. ), які створювали засади для мислення. Т. Прокопович, І. Гізель, Ст. Яворський та інші вчені вважали, що першим етапом процесу пізнання є пізнання чуттєве. Раціональне пізнання є вищим ступенем, завершенням цього процесу. Деякі вчені робили наголос на раціональному рівні. Так, Г. Щербацький під впливом філософії Р. Декарта вважав, що істинний метод пізнання повинен спиратися на мислення, на самосвідомість. В основу пізнання Г. Щербацький поклав принцип очевидності, який передбачав ретельну перевірку будь-якого знання. Треба відкинути все сумнівне. Вихідний пункт пізнання - ясні, вроджені від Бога ідеї, які є істинними. Гарантом істинності пізнання Г. Щербацький, як і Р. Декарт, вважав Бога.

 2. Проблема буття в творах київських філософів

Починаючи вивчати філософську спадщину видатного українського мислителя Г. Сковороди, перш за все, слід ознайомитися з його біографією. Це допоможе краще зрозуміти погляди філософа. Дуже цікавий та оригінальний аналіз біографії Г. Сковороди належить В. Петрову [див. рекомендовану літературу]. Також слід звернути увагу на біографію

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы