Философская мысль в Киево-Могилянской академии

до виховання в собі патріотизму. Мислителі наголошували на єдності особистого і суспільного блага. Людина - творець власного щастя, господар власної долі.

Щастя пов'язувалося, насамперед, з благополуччям долі (але не з гонитвою за матеріальними благами та посадами), здоров'ям, чуттєвими насолодами (тобто не аскеза), з життям, узгодженим з природними законами, зі спокоєм, здатністю працювати, самовдосконалюватися, вдовольняти власні духовні потреби. У питаннях моралі деякі вчені спиралися на погляди Епікура (М. Козачинський, Г. Кониський, Т. Прокопович). Пов'язуючи щастя із задоволенням, під останнім вони розуміли свободу від тілесних страждань та душевних тривог. Згубні плотські насолоди треба ігнорувати. Розум - це найвищий критерій моральної поведінки. Він впливає на волю людини, надаючи їй різні варіанти вибору між Добром та Злом.

Після Переяславської Ради 1654р. серед діячів та випускників Академії з'явилися як переконані прихильники незалежності України (С. Косів, П. Орлик та ін. ), так і ті, хто за різних обставин опинилися в Росії та виступали за інтеграцію України в Росію (Ст. Яворський, Т. Прокопович). Т. Прокопович негативно ставився до ідеї церкви, самостійної та незалежної від держави. Вчений вважав, що вища влада повинна належити тільки світському правителю. Він підтримував ідею освіченого абсолютизму. Монарх повинен бути “філософом на троні”, правити згідно з законами розуму, керуючись ідеєю загального блага. Т. Прокопович вважав, що держава існувала не завжди. Вона виникла як результат з'ясування людьми необхідності державної влади для створення умов щодо людського існування, отримання пристрастей. Народ передає власну волю монарху раз і назавжди.

Ст. Яворський, навпаки, дотримувався ідеї автономії церкви (світська та духовна влада - це різні сфери). Не заперечуючи ролі розуму, він вважав, що останній має бути підпорядкованим авторитету церкви. Теологія - це вища мудрість.

Професори Академії зробили свій внесок у розвиток освіти в Росії та інших країнах. Випускник Києво-Могилянського колегіуму білорус Сімеон Полоцький заснував у Москві греко-латинську школу, яку Ст. Яворський пізніше реорганізував у Слов'яно-греко-латинську академію. Там вивчали латинь, граматику, риторику, поетику, філософію тощо. С. Полоцький теж відстоював ідеали Просвітництва. Хоча він вважав Святе Письмо найвищим проявом розуму, однак стверджував, що лише в єдності з мирськими науками, з розумом віра здатна вести нас до мудрості. С. Полоцький теж підтримував ідею освіченого монарха, який спирається на силу закону. Церква повинна йому підкоритися.

 Використана література

  1. Історія філософії України: Підручник /М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, І. В. Бичко та ін. - К. : Либідь, 1994. - 416с.
  2. Огородник І. В. , Огородник В. В. Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій; Навч. посібн. – К. : Вища шк. : Т-во “Знання”, КОО, 1999
    – 543с.
  3. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К. : Наук. думка, 1996. - 287с.
  4. Розвиток філософської думки в Україні: Курс лекцій /Підготував Ю. М. Вільчинський. - К. : ВІПОЛ, 1994. - 272с.
  5. Історія філософії України: Хрестоматія; Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - К. : Либідь, 1993. - 559с.
  6. Огородник І. В. , Русин М. Ю. Українська філософія в іменах: Навч. посібник /За ред. М. Ф. Тарасенка. - К. : Либідь, 1997. - 328с.
  7. Від Вишенського до Сковороди (з історії філос. думки на Україні ХІV - ХVІІІ ст. ). - К. : Наук. думка, 1972. - 144с.
  8. Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (ист. -фил. очерки). - К. : Наук. думка, 1988. - 324с.
  9. Ничик В. М. Из истории отечественной философии конца ХVІІ - начала ХVІІІ в. - К. : Наук. думка, 1978. - 298с.
  10. Философская мысль в Киеве: Ист. -филос. очерк. - К. : Наук. думка,
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы