Философские идеи в Киево-Могилянской академии

План 

1. Києво-Могилянська академія – новий тип вищої школи в Україні, центр формування професійної філософії 

2. Філософські ідеї професорів КМА. .  


1. Києво-Могилянська академія – новий тип вищої школи в Україні, центр формування професійної філософії

Розвиток філософської думки в Україні на грунтi взаємодії із культурою Західної Європи, започаткований у ХVI ст. , одержує своє завершення становленням в українському духовному житті професійної фiлософiї як самостійної складової культури українського народу. Цей процес пов’язаний із дiяльнiстю першого вищого учбового закладу на землях східних i бiльшостi пiвденних слов’ян – Києво-Могилянською академією. Починаючи з 30-х років ХVII ст. й аж до кінця ХVIII ст. саме культура бароко визначає своєрiднiсть духовного, в тому числі й філософського, життя українського народу цієї доби.

 Будучи відображенням складних i неоднозначних процесів у тогочасному суспільному житті народу України, виявляючи спорiдненiсть з особливостями української ментальності, культура ця є співзвучною з аналогічними процесами, що відбуваються в духовному житті тогочасної Європи».

Києво-Могилянська колегія, згодом Академія, була заснована 1632 р. завдяки об’єднанню шкіл Київського братства i гiмназiї, відкритої при Києво-Печерській Лаврі. Засновником Києво-Могилянської академії був митрополит Петро Могила (пам’ять про цього видатного діяча української культури, що походив з давнього роду молдавських господарів, зберігається у назві учбового закладу, започаткованого ним). З іменем Петра Могили пов’язано новий стан у розвитку полемічної літератури в Україні. Усвідомлюючи, що католицизм на Заході поставив собі на службу всі гуманiтарнi науки – мову, літературу, iсторiю, фiлософiю, Петро Могила прагне піднести роль української православної церкви на щабель, що дасть змогу вести на рівних діалог її зі своїм опонентом. Спираючись на твори західних и східних отців церкви, iсторики, философи i письменники обґрунтовували право української церкви, яка має давню iсторiю, на суверенне існування. Ця дiяльнiсть сприяла розвиткові національної самосвiдомостi українського народу, була стимулом поступу культури й освіти в Україні. З огляду на це створюється Києво-Могилянська академiя

 Період заснування Києво-Могилянської академії збігається з часом становлення в Україні епохи бароко. Це спричинило до зміщення центру тяжіння українських духовних орієнтацій у бік Заходу. Синтетичний характер цієї доби сприяв здійсненню КМА у XVII ст. культурного синтезу, який мав важливе значення, дав змогу прийнявши Захід і включивши його в свою словяно-греко-латинську систему, залишатись Україною, не втратити свою національну ідентичність.

Процес духовного синтезу православної України і латинського Заходу полегшувався синтетичним характером барокової епохи, що поєднувала релігійний і світський компоненти культур, формувала цілісну єдність середньовічного теологізму з ренесансним індивідуалізмом. Своєрідність епохи бароко позначилася на всіх ділянках життя, а також на представниках цієї епохи. Типовими бароковими постатями були П. Могила, І. Гізель, Л. Баранович, І. Галятовський, Т. Прокопович, Г. Кониський, С. Яворський, Г. Щербацький, Д. Туптало та ін.

За короткий час Києво-Могилянська академія стала навчальним закладом європейського типу, міжнародним освітнім центром. Тут вчилися не тільки українці, а і представники Білорусії, Молдавії, Сербії, Росії та ін. східноєвропейських народів. Протягом свого двохсотлітнього існування КМА відіграла важливу роль у суспільно-політичному житті України, у відродженні її культури, в залученні української молоді до джерел світової науки

1 2 3 4

Похожие работы