Философско-правовые проблемы эвтаназии

План

Філософське осмислення евтаназії в умовах сучасного суспільства. 2

Правові аспекти евтаназії 7

Список використаної літератури. 12


Філософське осмислення евтаназії в умовах сучасного суспільства

Протягом останніх п'ятдесяти років у світі активізувалася проблема евтаназії. Актуальність цієї проблеми обумовлюється як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Об'єктивною причиною розгляду проблеми евтаназії є вічна проблема життя та смерті, вірніше гідного життя та гідної смерті. Суб'єктивною причиною виступають конкретні факти практичного застосування евтаназії легально і нелегально, у правовому і позаправовому просторах при невирішених корінних медичних, правових і філософських аспектах. Проблема евтаназії стала проблемним полем дослідження різних наук: медицини, юриспруденції, релігії,етики, філософії та ін. В нашій доповіді нас буде цікавити філософсько-світоглядна позиція, а проблема евтаназії розглядатиметься як одна з найважливіших проблем біоетики.

Передусім варто визначити поняття «евтаназія». Вперше термін «евтаназія» вжив англійський філософ Френсіс Бекон. Термін "euthanasia" («eu» - легка, thanatos - смерть), що в перекладі означає "легка, гарна, щаслива, безболісна смерть". Існують різні тлумачення цього поняття. Оксфордський словник подає такі значення евтаназії: 1) це спокійна, легка смерть; 2) засіб, необхідний для цього; 3) акт зі здійснення такої смерті. Майже всі словники тлумачать евтаназію як спосіб смерті, не даючи етичної оцінки самому «вбивству» [7].

Характерні елементи евтаназії вчені знаходять з давніх давен. Загальновідомим актом є метод «відбору» здорових немовлят у Стародавній Спарті. Цікавим фактом що на теренах сучасної України, зокрема у племен древлян, де, як і в багатьох інших племен, практикувалася пасивна евтаназія щодо перестарілих, немічних та хворих

Цікаво, що у слов'ян дуже шанувався культ предка, що, на перший погляд, протирічить ідеї евтаназії, але у словян така смерть вважалася шанованою. Також відомими є випадки евтаназії у Середній Азії (за Тімура І) щодо хворих проказою, у Франції (за Наполеона) хворих чумою.

Але дійсно масовим явищем «легка смерть» стала в часи гітлерівської Німеччини. В 1935р. в Німеччині вийшла книга «Darfet oder Tod», в якій йдеться про евтаназію не як шлях до полегшення страждань безнадійно хворого, а як спосіб економії ресурсів держави на непрацездатних [1]. Першого вересня 1939р. Гітлером підписаний наказ про початок операції «Евтаназія» (проведено активну евтаназію 275-и тисячам німців), котра поступово перейшла в акцію «14а 13», один з найбільших злочинів людства. Таким чином, смерть з милосердя перетворилася на спосіб знищення в'язнів концентраційних таборів [2].

В 1952 році на адресу ООН було надіслано звернення з підписами більше 2. 5 тис. громадян Великобританії та США, серед яких є імена відомих лікарів, вчених, діячів культури. У зверненні декларується «право легкої смерті», як одне з найважливіших прав людини. Це звернення було відхилене як антигуманне [5].

Необхідно зазначити що розмежовують різні види та способи евтаназії: активну (позитивну) та пасивну (негативну), пряму та непряму, добровільну та примусову. Активна евтаназія - це виконання будь-яких дій направлених на пришвидшення смерті безнадійно хворого в останній фазі його захворювання. Пасивна евтаназія - це відмова медиків від дій спрямованих на продовження життєдіяльності безнадійно хворого пацієнта. Пряма евтанація це дії медика спрямовані на вкорочення життя пацієнта, що і є метою цих дій; непряма евтаназія це пришвидшення смерті хворого внаслідок дій медиків спрямованих на досягнення інших цілей. Окрім цих різновидів евтаназії деякі вчені та юристи розрізняють дистаназію («відмова від смерті» боротьба за життя хворого до останнього), ортоназію (це бездіяльність

1 2 3 4 5 6

Похожие работы