Философское понятие общества

План 

Суспільне буття і суспільна свідомість, діалектика взаємозв’язку

Розвиток суспільства як природно-історичний процес

Література


Суспільне буття і суспільна свідомість, діалектика взаємозв’язку

Знання про світ – складова частина вчення про людину. Поняття „світ” має конкретно-історичний зміст, який визначається станом культури, науки, техніки, природи, тощо. Світ – це єдність об’єктивної дійсності і „дійсності людських сутнісних сил”, які мають конкретно історичний характер.

 Поняття про „світ” як світоглядну категорію формувалось ще в до філософський період розвитку людства. Його виникнення і розвиток пов’язані з практичним виділенням людини з природи.

У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ, воно наповнюється конкретно-історичним чуттєво-сприйнятним змістом. Із розкриттям сутнісних сил людини світ для неї стає не просто об’єктивною дійсністю, а й дійсністю її сутнісних сил.

Тому світ – це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною дійсністю.

Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, заперечує її існування та життєдіяльність, а з другого – руйнує природу і створює загрозу  власному існуванню. Якщо природа зникне, то зникне і людина. А це означає, що зникне світ буття людини.

Зміст і кордони світу не є чимось незмінним. З володінням природою, ускладненням суспільних відносин і зв’язків зміст поняття про світ поглиблюється, збагачується, а його межі поширюються

До сфери практичної діяльності людина включає не тільки предмети безпосередньо близької природи, а й поглиблює знання про Всесвіт.

Таким чином, світ – це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ – світ людського буття.

Категорія „світ” разом з іншими категоріями філософії утворює смислове ядро світогляду в усіх його історичних типах. Вона увібрала в себе уявлення про граничні для людини основи сущого. Світ у філософсько-світоглядному розумінні визначає межі абсолютності явищ від універсуму, що мислиться як проекція усіх можливих світів на якісно безконечну реальність, до внутрішнього світу людини. Проте світ не може бути ототожненим із тим, або іншим явищем, оскільки разом із внутрішньою визначеністю буття йому притаманні невизначеність, відносність, зовнішня обумовленість.

Типологія світу, в якій людина – це мікрокосм, а Всесвіт – макрокосм, бере початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття. Пізніше в цю типологію було включено Сакральний світ символічного буття, відповідав уявленням про міцне надприродних сил у структурі універсаму, так званого ставлення Бога до світу. З появою людини на вищому етапі розвитку матерії структура буття зазнає докорінних змін. Наявність людського світу позначається передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об’єктивно-реальний, суб’єктивно-ідеальний.

Адекватне розкриття проблеми існування світу стає можливим завдяки активації таких форм співвідношення, в яких людина, виходячи за межі наявного буття, творить світ свого буття.

Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядається в онтології. Онтологія – це вчення про суще, про першооснови буття: система найзагальніших понять буття, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы