Финансирование научных разроботок

Фінансування наукових розробок

Кожен суб'єкт підприємницької діяльності визначає загальну філософію розвитку, тобто свою генеральну стратегію, акцентує увагу на сферах вкладення капіталу, географічному їх розміщенні, необхідності освоєння нових ринків, перспективі розвитку виробництва.

Кінцевою метою діяльності підприємства в ринкових умовах є отримання прибутку. Тому дуже важливо під час стратегічного планування врахувати усі фактори й аспекти подальшого розвитку для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості. Водночас при стратегічному плануванні маємо низку особливостей, специфічних аспектів, які треба враховувати для фінансового забезпечення насамперед сталого розвитку підприємства.

Питанням фінансування наукових розробок присвячено немало праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. З-поміж когорти дослідників — Б. Картинський, А. Кандиба, А. Джахангиров, Є. Оглобин, В. Грушко, М. Малик, С. Шолудченко та інші.

Спрямування економічного механізму на пришвидшення науково-технічного прогресу та інноваційний тип розширеного відтворення виробництва потребують нових організаційних форм

У перехідний період необхідно розвивати спеціалізовані структуру з функціями: обґрунтування пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу; надання методичної допомоги об'єктам народного господарства та їхнім керівним органам у напрацюванні планів освоєння наукових розробок; аналізу науково-технічної інформації, що надходить; вивчення можливостей та доцільності впровадження передового досвіду в конкретних умовах виробництва. Держава має взяти на себе відповідальність за розроблення програми кардинальної перебудови системи наукового забезпечення виробництва. Аналізуючи внутрішню ситуацію і зважаючи на міжнародний досвід, доцільно виділити такі основні напрямки перебудови науково-технічної політики:

  1. перехід від фронтального до селективного типу науково-технічного прогресу;
  2. збереження науково-технічного потенціалу і зміцнення його творчої основи;
  3. створення незалежної, невідомчої експертизи для виділення й постійного коригування головних соціально-економічних проблем розвитку виробництва і визначення шляхів їх наукового розв'язання;
  4. удосконалення структури науково-дослідних і науково-конструкторських робіт для забезпечення випереджувального напрацювання базових даних і якіснішого прикладного науково-технічного опрацювання, а також для практичної реалізації прикладних розробок у нових поколіннях технологій, матеріалів, формах організації праці і виробництва;
  5. інтеграція вітчизняної науки зі світовою й ефективне опанування зарубіжного досвіду.

Таким чином, державна наукова політика має відповідати загальній концепції стратегії випередження техніко-економічного розвитку. Має бути сформований економічний механізм стимулювання науково-технічних заходів, який забезпечить зацікавленість підприємств, організацій, установ у технічному удосконаленні та оновленні виробництва. При цьому ступінь самостійного функціонування учасників інноваційного процесу є головною характеристикою ефективної дієвості ринку наукомісткої продукції. Втручання держави в інноваційну сферу має виявлятися через застосування економічних важелів, тобто шляхом прямої фінансової підтримки пріоритетних напрямків наукових досліджень, які доповнюються непрямими методами впливу на розвиток науки через законодавчі акти. Держава має зосередити свою фінансово-організаційну підтримку у сфері фундаментальних і стратегічних прикладних наукових розробок. Прикладом може слугувати створення "фірмової" науки в розвинених країнах світу, де взаємовигідний зв'язок у сфері "держава — приватна компанія" давно уже налагоджено і доведено його високу ефективність. Доцільно розглянути докладніше і розвиток інноваційних процесів та його вплив безпосередньо на ту чи іншу модель ринку науково-технічної продукції.

Напрямки дослідження інноваційних процесів вітчизняними вченими дещо відрізняються від напрямків, які досліджують закордонні колеги. Головну увагу наші вчені приділяли розвитку фундаментальних досліджень, що зміцнювали насамперед обороноздатність держави. Прикладні дослідження і розробки не мали такої підтримки з боку держави. У країні, де відсутня приватна власність на винаходи, результати наукової діяльності були власністю держави, передавались державним організаціям і підприємствам

1 2 3 4 5 6

Похожие работы