Финансирование научных разроботок
Зовсім інший підхід до цієї проблеми за кордоном. Головна увага й підтримка держави спрямовані на стимулювання прикладних розробок і на перше місце виступають дохідність та комерційна віддача наукових розробок. Саме тому основний науковий потенціал у розвинених країнах зосереджений на "фірмовій" науці, яка, у свою чергу, розв'язує проблеми переважно впроваджувального характеру. Це дає підстави припустити, що головна увага науковців прикладного спрямування приділяється сприйняттю інновації та її поширенню серед якомога більшої кількості учасників інноваційної діяльності. Інновація одночасно може скорочувати витрати традиційних економічних ресурсів, які використовуються для задоволення потреб суспільства, і створювати нові потреби, що виникають у суспільстві під дією нововведень. Нововведення, які економлять ресурси, відображають його економічну функцію, а процес зростання нових потреб суспільства — відповідально-соціальну. Економічна ефективність нововведень, як правило, визначається вивільненням додаткових виробничих ресурсів від впровадження цього нововведення. Соціальна ефективність визначається тим, що нововведення дає змогу розширити наявні потреби суспільства. При оцінці моделі ринку науково-технічної продукції здебільшого використовується економічна ефективність нововведень, адже на соціальну впливає багато суб'єктивних чинників, що об'єктивно ускладнює визначення соціальної ефективності того чи іншого нововведення.
Перехід на "фірмову" науку стримується процесами роздержавлення і приватизації. На сьогодні в науково-дослідній сфері існують лиш концептуальні напрямки реформування фінансових взаємовідносин та організаційно-економічних структур, які б могли оптимально поєднати інтереси науки, держави і виробництва й дати змогу розкрити великі потенційні можливості вітчизняної науки та її дослідно-експериментальної бази. Одна із головних причин, що гальмує процеси роздержавлення і приватизації у науці, це відсутність обґрунтованого оптимального співвідношення державної та приватної власності у цій сфері
У практику розрахунків за наукові розробки можна ввести розрахунок за принципом роялті. Аби утворився ринок науково-технічних продуктів у розглянутому варіанті, необхідне вільне "входження" державних науково-технічних об'єднань у сферу виробництва інтелектуального продукту. Це означає, що держава повинна надати науково-технічним організаціям частину повноважень щодо управління та планування. Оскільки науково-технічна організація повинна мати стимул для розробки потрібних ринку інтелектуальних продуктів, то до неї, у свою чергу, мають перейти функції використання власності, а також отримання та розподілу прибутку. Отже, державна система науково-технічних організацій перетворюється у систему орендарів державної власності, котрі функціонують у науково-технічній сфері. Якщо цього не відбудеться, а вільною від державного впливу буде лише ціна, то утворюється "квазіринок" науково-технічної продукції, тобто неповний, умовний ринок.
Відмінність ринку