Формирование личности в коллективе бального танца

Зміст 

Вступ. 3

1. Проблема образності та артистизму в бальних танцях. 4

2. Сценічна пластика у спеціальній підготовці аматорів бального танцю. 9

2. 1. Соціально-психологічна природа хореографічних явлень. 12

2. 2. Творче спілкування і вдосконалення в бальному танці 16

3. Вироблення  у танцюристів образного мислення. 21

Висновок. 22

Список використаної літератури. 23

Вступ 

Прагнення до танцю закладено в людині самою природою, потрібно тільки проявити це почуття. внутрішній світ людини створює образ, образ - уявлення, раціональні елементи котрого ззовні спостерігають в вигляді рухів, а емоційні сторони складають основу танцювального мистецтва, як відкритого світові душевного переживання, сумісність музичного твору фізичної краси рухів тіла танцюриста

Бальні танці є однією з найбільш масових і загальнодоступних форм спілкування дітей та молоді з основами танцювальної  хореографії. Бальний танець – один із видів хореографічного мистецтва виступає дієвим засобом музичного-пластичного, художньо-естетичного, спортивні – фізичного, емоційно-еротичного, одним словом, різностороннього розвитку і виховання особистості. Розглядаючи бальний танець, можна відзначити, що цей  парний танець в якому беруть  участь Чоловік і Жінка, ця взаємодія двох особистостей  з різними  характерами, світоглядом хореографічною і музично-ритмічною підготовкою   психологією і фізіологією. Пара  в бальному танці розглядається як  одне ціле – танцюристи знаходяться в безперервному контакті один з одним, особливо яскраво виражений контакт та характер  в європейських танцях.

1. Проблема образності та артистизму в бальних танцях

Бальний танець, як окремий вид мистецтва танцю і балету, також є віддзеркаленням дійсності в художніх образах. Дійсність, яку він відображає, - це взаємостосунки людей. Для бального танцю, що з'явився природним продовженням бального танцю - це взаємостосунки чоловіків і жінок. Боротьба за серцеве розташування партнера виражається в танці специфічною для цього виду мистецтва мовою: певними па і позами, відтворюваними танцюристами-артистами.

Таким чином, присутній на будь-якого роду видовищі, яке сформоване з ряду бальних танців, будь то змагання, показові виступи, вставний номер концерту або свята, ми - глядачі, знаходимося в свого роду театрі,  до всього властивим будь-якому театру параметрам: діючий актор на сценічному майданчику, властива характеру і місцю дії сценографія і глядач, що сприймає цей спектакль.

На цих спектаклях присутній азарт спортивно-уболівальника, але не завжди має місце естетично-етичного сприйняття, яке і є результатом дії образу сприйманого твору. Це відбувається, можливо, тому що танець, маючи як всякий продукт творчості форму і зміст, з часу свого народження поступово все більш втрачає свою змістовну сторону - властивий епосі появи даного танцю характер і поведінкові прийоми боротьби за прихильність партнера, виражені мовою танцю, покликаному створити художній образ характерних для цієї  епохи взаємостосунків чоловіка і жінки.

В театральному мистецтві, як говорив I Л Товстоногов художній образ складається з чотирьох взаємнопроникаючих гармонійно співвіднесених параметрів: значення, вигадка, правда і заразливість Той же підхід, мабуть, можна застосувати і до театру танцю.

Значення - це ідея танцю, те, ради чого він ставиться, до чого закликає глядача. Ми закликаємо глядача в реальному житті або допускати форму взаємостосунків партнерів, виражену в танці, або відкидати її, або вносити якісь корективи.

Вигадка - це, по суті справи, мова танцю, та театральність, яка властива саме мистецтву танцю, його па,

1 2 3 4 5 6 7 8 9