Галогенные и галогенно-гидроморфные почвы
План
1. ДЖЕРЕЛА НАКОПИЧЕННЯ СОЛЕЙ В ҐРУНТАХ
2. СОЛОНЧАКИ
3. СОЛОНЦІ
4. СОЛОДІ
Засоленими називають ґрунти, які містять в своєму складі таку кількість легкорозчинених солей, яка згубно впливає на сільськогосподарські рослини. До них належать солончаки, солончакуваті ґрунти, солонці і солоді. Значний вклад у вивчення засолених ґрунтів внесли К. Д. Глінка, В. С. Богдан, М. О. Дімо, В. А. Ковда (Росія), О. Н. Соколовський, О. М. Можейко (Україна), Є. Гільгард (США), Ж. Обер (Франція), І. Сабольч (Угорщина) та ін.
Засолені ґрунти поширені на всіх континентах, особливо в сухих степах, напівпустинях і пустинях суббореального і субтропічного поясів. В Україні ця група ґрунтів поширена в південних районах.
Площа всіх засолених ґрунтів земної кулі понад 240 млн га (О. В. Лобова, О. В. Хабаров, 1983)
1. ДЖЕРЕЛА НАКОПИЧЕННЯ СОЛЕЙ В ҐРУНТАХ
Формування засолених ґрунтів відбувається при утворенні вільних солей в ландшафті і накопиченні їх в ґрунтах.
Основна маса солей утворюється при вивітрюванні гірських порід. Серед них переважають хлориди, сульфати, нітрати, силікати і карбонати. З поверхневими і ґрунтовими водами вони мігрують в океани або у безстічні області материків. За підрахунками В. А. Ковди (1946) в Світовий океан щороку надходить близько 3 млрд т, а у безстічні області континентів близько 1 млрд т солей.
Іншим джерелом засолення ґрунтів є соленосні гірські породи, зокрема морські осадові породи, які виходять на поверхню суші внаслідок тектонічних явищ.
Вулканічні гази і попіл, термальні джерела виносять на поверхню прилеглої території значну кількість солей.
У багатьох районах земної кулі важливим джерелом засолення ґрунтів є еолове перенесення солей з моря на сушу (імпульверизація). Вітер переносить на сушу морські бризки, атмосферні опади і сухі солі з берегів солоних водойм (лагуни, озера).
Одним з джерел накопичення солей в ґрунті є мінералізовані ґрунтові води, які інтенсивно випаровуються в умовах посушливого клімату.
Рослини посушливих регіонів розвивають глибоку і потужну кореневу систему. В процесі життєдіяльності вони перерозподіляють солі з великої глибини до поверхні ґрунту. Проте це джерело відіграє другорядну роль у засоленні ґрунтів.
Засолення ґрунтів відбувається при недосконалій системі зрошення. Зрошувані води і підняття ґрунтових вод при відсутності належного дренажу — один з небезпечних джерел накопичення солей в ґрунтах.
На накопичення солей в ґрунтах значною мірою впливає рельєф. Засолені ґрунти приурочені, як правило, до різного роду депресій, де ґрунтові води підходять близько до поверхні. Однією з таких депресій є Придніпровська низовина. Засолені ґрунти формуються також на алювіальних рівнинах великих річок (Волги, Дону, Дніпра, Іртиша, Амудар'ї та ін. ), на приморських алювіальних рівнинах та стародавніх терасах.
2. СОЛОНЧАКИ
Солончаками називають ґрунти, які містять велику кількість водорозчинних солей по всьому профілю. До солончаків відносять ґрунти, які у верхній частині профілю (0—ЗО см) містять понад 0,6 % соди, або 1 % і більше хлоридів, або більше 2 % сульфатів. При такій кількості солей ґрунт майже повністю втрачає родючість. За міжнародною систематикою ґрунтів до солончаків відносять ґрунти, які у верхньому горизонті (0—15 см) містять більше 1 % солей.
Ґрунти, які містять меншу кількість солей, називають солончакуватими.
Солончаки утворюються в умовах