Галогенные и галогенно-гидроморфные почвы
Рослинність на солончаках неоднорідна. Видовий склад рослин залежить від характеру засолення і вмісту солей. Здебільшого переважають різні види солянок. Фітомаса галофітів багата на зольні елементи (20—40 %). У складі золи солянок переважають хлор, сірка, натрій. З відмерлою частиною рослин у ґрунт щороку надходить від,200 до 600 кг солей на 1 га.
Профіль солончаків слабкодиференційований на генетичні горизонти і дуже розрізняється за підтипами. Характерною морфологічною ознакою всіх солончаків є вицвіти легкорозчинних солей по всьому профілю. У багатьох солончаків на поверхні формується сольова кірка у кілька сантиметрів завтовшки.
Профіль содового солончаку Полтавської ;області має таку будову (за Г. М. Самбуром) (рис. 29):
Горизонт Ак — сольова кірка біла з буруватим відтінком до 2 см.
Рис. 29. Схематична будова профілю солончаку (1), солонцю (2) і солоді (3).
Горизонт А — гумусний, чорного забарвлення, безструктурний, ущільнений, скипає від НС1. Потужність 20—24 см
Горизонт В — перехідний, темнувато-сірий, пухкий, крупно-грудкуватої структури. Потужність 35—40 см.
Горизонт С — ґрунтоутворююча порода — карбонатний, мергелізований, легкий суглинок.
Виділяють два типи солончаків: тип автоморфних солончаків, які утворилися на засолених породах, і тип гідроморфних солончаків, які сформувалися під впливом засолених ґрунтових вод. Головною властивістю, за якою діагностують солончаки, є високий вміст солей та характер їх розподілу за профілем. За цією ознакою виділяють два види солончаків: поверхневі (солі містяться в шарі ґрунту 0—ЗО см) і глибокопрофільні (солі містяться за всім профілем до ґрунтових вод)
За хімічним складом солей солончаки поділяють на хлоридні, хлоридно-сульфатні, сульфатні, содово-сульфатні та ін.
Якісний склад солей ^зумовлює зовнішні ознаки срл'ончаків. Серед них виділяють кіркові (високий вміст хлориду натрію), пухкі (сульфату натрію), мокрі (хлориду кальцію і магнію) і чорні (соди).
Ступінь засолення встановлюють, визначаючи вміст солей у водних витяжках. При хлоридно-сульфатному засоленні виділяють такі категорії ґрунтів:
вміст солей 0,25 % 0,25—0,40 % 0,4—0,7 % 0,7—1,2 % 1,2 % практично не засолені слабкозасолені середньозасолені сильно засолені солончаки
Солончаки належать до малогумусних ґрунтів. У верхньому горизонті вони містять менше 1 % фульватного гумусу. Якщо солончак утворюється внаслідок засолення високогумусних лучних ґрунтів, тоді він містить більше гумусу (5 % і більше).
Ємкість вбирання більшості солончаків становить 10—20 мг-екв на 100 г ґрунту. У складі обмінних катіонів переважають натрій і магній. Хлоридні і сульфатні солончаки мають нейтральну реакцію, содові — лужну. Солончаки мангрових заростей і прибережних маршів, які містять галуни, мають кислу реакцію.
Всі горизонти солончаків напівпустинь і пустинь містять карбонати і значну кількість гіпсу.
Високий вміст солей негативно впливає на природну родючість солончаків. У таких ґрунтах різко зменшується кількість доступної для рослин вологи. У культурних рослин порушуються мінеральне живлення і фотосинтез, внаслідок чого знижується урожай і його якість.
Використання солончаків у землеробстві можливе лише після проведення меліоративних заходів. Основним заходом поліпшення засолених ґрунтів є промивання їх прісною водою.
Промивання солончаків проводять в поєднанні з іншими заходами: