Галогенокарбонови кислоты

називають рацемічною. Така суміш не має оптичної активності, тому що однакове за значенням, але протилежне за напрямком обертання взаємно компенсується. Для позначення рацемічної суміші перед назвою сполуки ставиться символ (±).

Зображення оптичних ізомерів на площині. Звичайно оптичні ізомери зображують на площині за допомогою проекційних формул Фішера. Для їх одержання необхідно пам'ятати правила розташування тетраедричної моделі молекули в просторі. Спочатку модель молекули будують таким чином, щоб головний карбоновий ланцюг був зорієнтований вертикально, причому зверху має знаходитись той його кінець, з якого за номенклатурою IUPAC починають нумерацію атомів. Потім модель орієнтують у просторі інакше: щоб асиметричний атом Карбону перебував у площині креслення; замісники, розташовані горизонтально, мають бути над площиною, а розташовані вертикально — за площиною креслення. При проектуванні такої моделі на площину одержують проекційну формулу Фішера, в якій зв'язки, що перебувають за площиною, зображуються вертикальними лініями, а розташовані над площиною — горизонтальними. Асиметричний атом Карбону при цьому знаходиться в точці перетину вертикальної та горизонтальної ліній і звичайно не позначається символом:

 

Номенклатура оптичних ізомерів. Оскільки оптичні ізомери відрізняються лише конфігурацією молекул і відношенням до поляризованого світла, у номенклатурі поряд з назвою, яка відображає хімічну будову, вказують також конфігурацію і напрямок обертання площини поляризованого світла.

Відхилення площини площиннополяризованого променя вправо позначають у назві оптичного ізомеру знаком (+), а вліво — знаком (-). Щоб сказати, який енантіомер з пари має праве, а який — ліве обертання, необхідно знати дійсне розташування навколо хі-рального центру, тобто абсолютну конфігурацію молекул. Важли-

во зазначити, що напрямок і кут обертання площини поляризації зовсім не пов'язані з конфігурацією

Визначення абсолютної конфігурації молекул виявилося для хіміків досить складним завданням. Лише в 1951 році методом рентгеноструктурного аналізу було вперше встановлено абсолютну конфігурацію натрій-рубідієвої солі (+)-винної кислоти. До того часу конфігурацію оптичних ізомерів визначали методом порівняння зі спеціальною стандартною речовиною. Така конфігурація одержала назву відносної. У 1906 році російський вчений М. О. Розанов запропонував стандарт для встановлення відносної конфігурації — гліцериновий альдегід СН2(ОН)—С*Н(ОН)—СН=О. Правообертальному ізомерові гліцеринового альдегіду було довільно приписано абсолютну конфігурацію, у фішерівській проекції якої група —ОН знаходиться праворуч. Таку конфігурацію позначили літерою D. Ліво-обертаючому енантіомеру гліцеринового альдегіду відповідно було приписано дзеркальну конфігурацію, яку позначили літерою L (група —ОН у проекції Фішера знаходиться ліворуч):

 

Гліцериновий альдегід обрано як стандарт з тієї причини, що за допомогою низки хімічних реакцій його можна перетворити на багато інших оптично активних сполук, не руйнуючи зв'язку з асиметричним атомом Карбону.

Конфігурацію інших оптично активних сполук незалежно від знаку обертання довільно віднесено до D- або L-гліцеринового альдегіду, тобто відповідно до D- або L-стереохімічного ряду.

D,L-Система позначення конфігурації оптичних ізомерів придатна лише для структурно споріднених із гліцериновим альдегідом сполук. До них належать речовини з такою конфігурацією хірального центру, де в проекції Фішера з одного боку від вертикальної лінії знаходиться атом Гідрогену, а з другого — група ОН, NH2, NO2, атом галогену та ін. Якщо вказані замісники знаходяться справа, то молекула має D-конфігурацію, а якщо зліва,— L-конфігурацію: 

 

Література:

1 2 3 4 5

Похожие работы