Генеза биофилософии

іншого боку, конкретні біологічні дослідження будуть здійснюватися у світлі нових філософських ідей, нового філософського бачення світу.

Сам термін – ’’біофілософія’’ усе більш наполегливо висувається на роль виразника суті нового руху. На думку Борзенкова, ХХ століття почало з ’’філософії життя’’ і завершує його ’’біофілософією’’ ( по тим напрямкам розвитку філософської думки, для яких феномен життя грав і відіграє основну роль в осмисленні сутності світу і людського існування в ньому). І філософія життя і біофілософія виникли під сильнішим впливом того бума, що переживала біологічна наука. У свій час вплив біології на формування концепцій Ф. Ніцше, А. Бергсона, М. Шелера й ін. представників філософії життя кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ століття був настільки значним, що це дало підставу Г. Ріккерту, що присвятив ретельному аналізу новомодного тоді (у 20-і роки) напрямку, спеціальну монографію. Але біофілософія і ’’філософія життя’’ – не тотожні. У всіх варіантах ’’філософії життя’’ вихідне поняття цієї філософії – ''життя'' розумілося як позначення реальності, що є по суті своєї ірраціональної, недоступний розумовому, науково-раціональному збагненню, тоді як у межах біофілософії ''життя'' розуміється в тім його вигляді, як воно виступає через призму насамперед сучасної біологічної науки ( і природознавства в цілому). Але саме в цьому і можна було б бачити спрямованість історичної динаміки філософської думки: від світогляду, основу якого складає ''життя'' у її експресивно-ірраціональній інтерпретації, до світогляду, основу якого складає також ''життя'', але вже в науково-раціональному її трактуванні (збагаченої і конкретизований у світлі усіх видатних результатів розвитку природничих наук). На думку Борзенкова, у такому розумінні співвідношення ’’біофілософії’’ з ’’філософією життя’’ і їхнього місця на єдиній історичній шкалі розвитку філософської думки багато вірного. Однак, ідея проведення прямої лінії від ’’філософії життя’’ до ’’біофілософії’’ стикається з серйозними труднощами методологічного і теоретичного порядку

’’Ніхто з працюючих сьогодні в області ’’біофілософії’’ не почуває себе спадкоємцем традиції, закладеної філософами життя. У відповідних роботах по ’’філософії біології’’ і ’’біофілософії’’ немає посилань навіть на А. Бергсона, не говорячи вже про Ф. Ніцше, Г. Зіммеля, М. Шеллера. І це стосується не тільки англомовної літератури, але і, скажемо, роботи Б. Ренша, виконаної зовсім в іншій манері і філософській традиції. ’’

''Філософія життя'', на що особливо звертає увагу Борзенков, це саме філософія. І, відповідно, поняття ’’життя’’ в ній, як би воно не трактувалося в тім чи іншому різновиді школи, по універсальності і широті свого змісту було цілком порівняно з такими поняттями класичних філософських систем, як космос, субстанція, матерія, суб'єкт і т. д. Що ж стосується біофілософії - тут ситуація інша й у багатьох важливих моментах зворотна: існує чітка визначеність в основній орієнтації саме на біологію (і природничі науки в цілому) як основне джерело прийнятних на сьогодні уявлень про те, що таке ’’життя’’. Але ясно, що як би широко ні розумівся феномен життя в рамках сучасної науки, у будь-якому випадку вона буде являти собою лише частину світу і не може бути безпосередньо покладена в основу цілісного миро- і життєогляду. У цьому змісті не можна побудувати ’’біофілософію’’ просто як деякий раціоналістичний аналог ’’філософії життя’’, у якому б науково-раціональне трактування життя зайняло місце чисто ірраціоналістичного трактування, яке властиво різним варіантам ’’філософії життя’’.

Борзенков вважає, що існують щонайменше три напрямки досліджень у сучасній науці, які так чи

1 2 3 4 5 6 7