Гестационный пиелонефрит (ГП), или пиелонефрит беременных

План

Епідеміологія

Етіологія

Патогенез

Групи ризику

Класифікація ГП

Клініка

Діагностика (методи дослідження)

Основні принципи терапії гострого гестаційного пієлонефриту (ГП)

Ведення вагітності та пологів у жінок з ГП

Профілактика

Висновки

Література

Гестаційний пієлонефрит (ГП), або пієлонефрит вагітних - гострий інфекційно-запальний процес з переважаючим ураженням інтерстиціальної тканини, канальцевого апарату і стінок чашково-мискової системи нирки (частіше правої), який вперше розвинувся під час теперішньої вагітності.

Термін "гестаційний пієлонефрит" не включає до себе:

· пієлонефрит, що був виявлений ще до вагітності;

· хронічний пієлонефрит, вперше виявлений протягом вагітності на підставі даних анамнезу, даних лабораторних досліджень, котрий мав малосимптомний перебіг та підтверджений тільки шляхом обстеження протягом вагітності;

· загострення хронічного пієлонефриту під час вагітності.

Отже, пієлонефрит, вперше діагностований під час вагітності може бути різної форми: гестаційний, хронічний або його загострення. Виділення гестаційного пієлонефриту в окрему групу є доцільним, тому що інфекційний процес виникає у пацієнток вперше, а його вплив на перебіг вагітності та пологів є дещо меншим ніж при хронічному пієлонефриті.

Епідеміологія

Частота даного захворювання в акушерській практиці складає, за даними різних авторів, 6-10% і, як правило, виникає у вагітних молодого віку в II-III триместрах вагітності (частіше в терміни 20-28 тижнів). ГП вагітних негативно впливає на перебіг вагітності та стан плода (висока частота переривання вагітності, анемії, ранніх гестозів та прееклампсії, затримки росту та дистресу плода), а новонароджені нерідко мають ознаки внутрішньоутробного інфікування. Частково це проявляється підвищеним вмістом імуноглобуліну групи М і наявністю в крові новонародженого імуноглобуліну А. Крім того, такі діти легше піддаються гнійно-септичним захворюванням в постнатальному періоді життя.

Етіологія

З'ясовано, що немає вірогідних відмінностей в спектрі мікроорганізмів при гострому пієлонефриті у вагітних та невагітних жінок.

В основному ГП викликають умовно-патогенні мікроорганізми групи ентеробактерій (кишкова паличка, клебсієла, протей) та ентерокок. Превалювання групи ентеробактерій зумовлено анатомічним сусідством та загальним кровообігом сечовипускальних шляхів, кишечнику, жіночих статевих органів.

За даними різних авторів Е. соli зустрічається у 35-88% вагітних з пієлонефритом, помітно випереджаючи по частоті інші мікроорганізми

Цьому сприяє наявність різних факторів бактеріальної агресії (тропність до уроепітелію, паренхіми нирки, можливість розмноження в кислому середовищі, стійкість уропатогенних штамів до фагоцитозу, здатність продукувати гемолізін, адгезин, утворювати капсулу, високий рівень експресії факторів персистенції). Кишкова паличка при тривалому існуванні в сечовивідних шляхах викликає склероз ниркових мисок, навколониркової клітковини та капсули нирок.

Протей (5-10%) своїми ферментами розчіплює білки та сечовину з утворенням аміаку та інших речовин, які пошкоджують клітини епітелію нирок і сечоводів. Ця інфекція викликає появу камінців і має рецидивуючий перебіг.

З грампозитивних мікроорганізмів в сечі вагітних висівають також Staphil. epidermidis, Staphil. saprof. , Enterobacter spp. , Streptoc. Groop B. Запалення в нирках можуть викликати також Candida alb. , Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Trichomonas vaginalis, Pseudomonas aurigenosa.

В останні роки доведено вплив вірусної інфекції у розвитку та/або підтриманні запального процесу в нирках.  

Фактори, що сприяють розвитку ГП:

1) гормональні зміни, властиві вагітності, а саме, внаслідок значного зростання у крові рівня плацентарного прогестерону, який розслаблює гладеньку мускулатуру, спостерігається:

· гіпотонія та гіпокінезія ниркових мисок;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные