Город Дубровица

План

  1. Історія м. Дубровиця та Дубровицького району.  
  2. Географічне положення.
  3. Природно-заповідний фонд.
  4. Історичні постаті.
  5. Рід Гольшанських.

Історія

Дубровиця. . . Не треба бути спеціалістом з топонімії, щоб здогадатись, чому далекі предки так назвали своє поселення. Мабуть тому, що тут, у цій тихій місцині над Горинню шуміли великі діброви, шумлять вони й досі.

Вірогідно, що у Х ст. Дубровиця була одним із західних прикордонних пунктів древлянського князівства, з центром у місті Іскоростені (тепер м. Коростень Житомирської області). В Х Іст. Дубровиця стала центром однойменного удільного князівства (за даними перша писемна згадка датується 1005 р. ) А в Іпатіївському літописі 1183 р. розповідається про те, що Дубровицький князь Гліб Юрійович, правнук Михайла Святополка, брав участь у переможній битві Святослава Всеволодовича над половецьким ханом Кобяком.

У 1240 р. під час монголо-татарської навали Дубровицю було зруйновано. З другої половини XIV ст. місто належало Литві, пізніше - Польщі. Польські магнати закріпачували й нещадно експлуатували селян, насильно насаджували католицизм, ополячували місцеве населення.

Важливою віхою в історії Дубровиці стало возз'єднання наприкінці XVIII ст. Правобережної України з Росією. Набули розвитку промисли, ремесла, торгівля

У 1795 р. Дубровиця стала волосним центром Дубровицького округу Волинського намісництва. Проте з-поміж інших поліських поселень містечко нічим особливим не вирізнялося. Тут протікало спокійне життя.

З лютого 1918 р. Дубровицю окупували австро-німецькі загарбники. Опираючись на багнети окупантів, поміщики, що повернулися у свої володіння, влаштовували масові репресії. У відповідь повсталі селяни напали на замок графів Плятерів - міцну фортецю з товстими кам'яними мурами й бійницями (на місці маєтку графа Плятера, який мав назву "Воробино", сьогодні велике медичне містечко з поліклінікою, стаціонаром, сучасними лабораторіями і спеціалізованими кабінетами). За Ризьким мирним договором в 1921 році Дубровиця відійшла до Польщі, а в 1939 році, в складі Західної України, возз’єднана з УРСР. Боротьба армії Директорії з більшовиками під час якої місто кілька разів переходило з рук в руки, мала для міста негативні наслідки. Місто пригальмувало у своєму розвитку. Польська окупація застала Дубровицю, яка скоріше нагадувала село, аніж містечко. Фактично з 1920 по 1939 рік Дубровиця перебувала у складі Польщі, а у 1939 р. на зміну польському пануванню приходить суцільна колективізація, в результаті якої націоналізовано і розподілено землю. Почалися перетворення в усіх сферах життя, які, на жаль, супроводжувались масовими репресіями з боку влади. Були вивезені до Сибіру сотні і тисячі сімей. Зазнавав знущань і насильництва священник церкви Різдва Богородиці Леонід Гордасевич, якого одинаково переслідували поляки, комуністи і німецькі фашисти за незламне служіння Україні і українцям. Припинила на деякий час радянізацію Дубровиччини Велика Вітчизняна війна.

На початку війни 1941-1945р. р. Дубровиця – один із центрів партизанського руху на Волині проти німецьких окупантів. 1 липня 1941 року фашисти окупували Дубровицю. Настали чорні дні фашистської неволі. Під час окупації в місті діяли підпільні групи ОУН-УПА та червоних партизанів. В ніч на 10 січня 1944 року частини 397 –стрілецької дивізії І Українського фронту спільно з партизанським з’єднанням під командуванням В. А. Бегми визволили

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11