Хозяйственная коммерческая деятельность. Правовые основы предпринимательской деятельности

План

1. Підприємництво як вид господарської діяльності

2. Загальні гарантії прав підприємців.

Список використаної літератури.  


1. Підприємництво як вид господарської діяльності

Основним законодавчим актом, що регулює стан і розвиток підприємництва в Україні, є Господарський Кодекс України. Цей Кодекс відповідно до Конституції України встановлює правові основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм влас­ності, визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) грома­дянами і юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

У ст. 42 ГКУ визначається: підприємництво — це самостій­на, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підпри­ємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результа­тів та одержання прибутку.

Матеріальну базу підприємницької діяльності становить влас­ність. Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, будинки, засоби виробництва, виготовлену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для здійснення підприємницької діяльності. При цьому всім влас­никам забезпечуються рівні умови реалізації своїх прав.

Залежно від форми власності розрізняють підприємництво дер­жавне, колективне і приватне

Державне підприємництво — це діяльність державних під­приємств, що випускають товари і послуги, необхідні для розвитку національної економіки.

Приватне підприємництво ґрунтується на власності окремих громадян України з правом наймання робочої сили.

Колективне підприємництво ґрунтується на власності трудо­вого колективу, іншого статутного товариства, громадської і релі­гійної організації.

Що ж до форм підприємництва, то в малому бізнесі переважає приватний бізнес, а у великому і середньому, зважаючи на світо­вий досвід, пріоритет повинен надаватися формам бізнесу, що базуються на обмеженій матеріальній відповідальності його учас­ників.

Оскільки будь-яка економічна діяльність пов’язана з типови­ми фазами відтворювального циклу (виробництво — обмін — розподіл — споживання), розрізняють такі види підприємницької діяльності: виробничу, фінансову і комерційну.

Виробниче підприємництво поширюється здебільшого на ви­робництво і споживання товарів та послуг і здійснюється на виробничих підприємствах та організаціях.

Комерційне підприємництво поширюється на обмін, розподіл і споживання товарів та послуг і здійснюється у сфері торгівлі, на товарних біржах.

Фінансове підприємництво поширюється на обіг і обмін вар­тостей, тобто охоплює комерційні та ощадні банки, фондові бір­жі.

Найважливішим є виробничий вид підприємництва, після нього комерційний і замикає ланцюг фінансовий. Виробниче підприєм­ництво найважче, тому на сучасному етапі, коли багато бізнес­менів прагнуть швидко “зняти вершки”, переважає комерційне і торгово-посередницьке підприємництво.

Підприємницька діяльність становить сукупність послідовно або паралельно здійснюваних угод, кожна з яких обмежена по­рівняно нетривалим, чітко окресленим часовим інтервалом. Уго­дою є взаємодія двох або кількох господарчих суб’єктів, які госпо­дарюють в інтересах одержання взаємної вигоди, що ґрунтується на письмовому договорі або на усній угоді.

Підприємництво здійснюється на основі принципів, які висвіт­лені у ст. 44 ГКУ, а саме:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяль­ності;

• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних,

1 2 3 4