Государство как участник электронной коммерции

Держава як учасник електронної комерції

Можна визначити три взаємозв’язані напрями використання ЕК у роботі державних органів — участь в електронній торгівлі (B2G), електронна взаємодія з громадянами (G2C, C2G) і впровадження нових форм організації своєї діяльності (G2G, створення віртуальних підприємств, див. підрозд. 4. 5).

Системи «бізнес—уряд» (Business-Government, B2G) створюються у першу чергу для укладання договорів і оформлення поставок матеріалів та обладнання. При цьому держава користується тими самими перевагами ЕК, що й решта замовників: глобальний вибір, персоналізація та підвищення якості послуг, швидке одержання товарів за потенційно нижчими цінами. Останнє можна вважати вирішальним фактором, оскільки йдеться про економію коштів платників податків на утримання і фінансування діяльності держапарату. Істотним фактором є і те, що електронна комерція може стати інструментом подолання бюрократії та хабарництва — будь-який претендент на одержання конт­ракту може ознайомитись на відповідному cайті з вимогами, які він має задовольнити, і подати свої пропозиції у відповідь.

Державний сектор електронної комерції — досвід США

Обсяг ринку урядових інформаційних і товарних операцій у США оцінюється експертами на суму від 3 до 50 трильйонів доларів. Тільки на закупівлі необхідних товарів уряд витрачає біль­ше 225 млрд дол. щорічно, з яких 40 млрд припадає на продукцію дрібного і середнього бізнесу — від скріпок до продуктів харчування. За даними дослідження аналітичної компанії GartnerGroup витрати федеральних служб, служб штатів і місцевих органів влади через систему електронної комерції до 2005 року зростуть до 6,2 млрд дол. щорічно, а витрати на розвиток ринкового сегменту G2C — до 2,2 млрд дол.

У системі ЕК держава може виступати не тільки покупцем, а й постачальником. Із цього погляду головним завданням є забезпечення вільного доступу громадян до всієї необхідної державної інформації у рамках системи «уряд—громадяни» (Government-to-Citizens, G2C)

Її доповнює система «громадяни—уряд» (Citizens-to-Government, С2G), в якій ініціатива проведення тієї чи іншої операції відходить від громадянина.

Держава в ролі постачальника. Цікавий приклад — компанія Unicor

Unicor — це ринкова марка американської державної Федеральної тюремної промислової корпорації, заснованої 1934 року. Її основ­ною задачею є навчання та працевлаштування ув’язнених. Побіч­ний продукт діяльності компанії — товари і послуги, вироблені в’язнями: офісні меблі, військова форма, електронне устаткування, захисні окуляри, послуги з уведення даних та оброблення пош­ти. Unicor перебуває на самозабезпеченні і щорічно здійснює до 250 000 операцій. У середньому одна операція обходилась компанії в 77 доларів. Сайт Unicor. gov — це електронний магазин, через який ця державна організація реалізує свої товари і послуги. Результатом його впровадження стало зниження собівартості кожної операції вдвічі. Отже, можна підрахувати сумарну щорічну економію: 250 000 ´ 77/2. Результат — 9,625 млн дол. !

Поділ на зазначені системи є абсолютно умовним, оскільки всі операції здійснюються через єдиний Web-портал. Для громадян такий портал дає можливість цілодобово сім днів на тиждень у режимі реального часу:

  • замовляти комунальні та інші послуги. Запити автоматично передаються до відповідних департаментів (відділів). І керівники служб, і громадяни можуть відстежувати стан виконання замовлення, а перші — й впливати на процес його розгляду і виконання;
  • переглядати рахунки за комунальні
1 2 3 4