Граждане как субъекты административного процесса

об'єднання громадян і просто громадяни, а також іноземці і особи без громадянства тощо.

Аналіз усього масиву учасників адміністративно-проце­суальних відносин дає змогу виділити п'ять груп суб'єктів адміністративного процесу:

1) громадяни;

2) виконавчо-розпорядчі органи та структурні частини їхнього апарату;

3) об'єднання громадян та їх органи, а також органи само­організації населення, що мають адміністративно-проце­суальну правосуб'єктність;

4) державні службовці та поса­дові особи, що наділені адміністративно-процесуальними правами і обов'язками;

5) інші державні органи та їх поса­дові особи.

Коротко зупинимося на характерних рисах кожного із зазначених суб'єктів.

1. Громадяни мають загальну правосуб'єктність, у тому числі й адміністративного процесу в будь-якій галузі уп­равлінської сфери: господарській, соціально-культурній, адміністративній, політичній. Дана властивість адміністра­тивної правосуб'єктності громадян породжує в усіх інших суб'єктів адміністративного процесу обов'язок додержува­ти їхні права.

Особливістю адміністративно-процесуальної право­суб'єктності громадян є те, що вони некомпетентні вирі­шувати адміністративні справи (якщо не наділені спеці­альними повноваженнями, але у цьому разі вони вже на­лежать до іншої категорії суб'єктів).

2. Виконавчо-розпорядчі органи. Ця група суб'єктів відіг­рає визначну роль у вирішенні індивідуально-конкретних справ. Разом з тим адміністративно-процесуальна право-суб'єктність виконавчо-розпорядчих органів неоднакова. Вона поділяється на загальну, галузеву та спеціальну.

3. Об'єднання громадян. Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність об'єднань громадян закріплена в Законі "Про об'єднання громадян". Вона виникає при реалізації ними своїх прав, передбачених ст

20 цього Закону (на­приклад, захист інтересів членів громадської організації), а також у випадках порушення законодавства з боку легалі­зуючих органів (ст. 27) та самих об'єднань громадян, коли до останніх застосовуються санкції, передбачені статтями 29, 30, 31, 32 (штраф, попередження, тимчасова заборона діяльності, примусовий розпуск).

4. Посадові особи і державні службовці, їхня адміністра­тивно-процесуальна правосуб'єктність зумовлена двома обставинами:

по-перше, важливе значення має належність державних службовців до певної категорії керівників або спеціалістів. Зрозуміло, що правосуб'єктність керівника ширша, ніж спеціаліста;

по-друге, велику роль відіграє зміст посадових прав і обов'язків. Так, голова районної держадміністрації і начальник управління міністерства належать до однієї кате­горії (3), але зрозуміло, що їхня правосуб'єктність різна.

5. Інші державні органи та іх посадові особи. Спеціаль­ною адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю володіють і деякі інші передбачені законом державні орга­ни і посадові особи. Так, районні (міські) судді одноосібне розглядають ряд справ про адміністративні правопорушен­ня (ст. 221 КпАП), в органах прокуратури ведеться прова­дження по скаргах та заявах громадян, порушується дис­циплінарне переслідування (дисциплінарне провадження) щодо посадових осіб тощо.

Треба зазначити, що тільки цієї класифікації суб'єктів адміністративного процесу явно недостатньо для з'ясу­вання специфіки їх адміністративно-процесуального ста­новища.

Для визначення їх адміністративно-процесуального статусу важлива і та роль, яку кожен із суб'єктів виконує в процесі. За характером процесуального статусу всі суб'єк­ти поділяються на три групи:

1) суб'єкти, що вирішують справу;

2) суб'єкти, відносно яких вирішується справа;

3) допоміжні учасники процесу.

До першої групи завжди належать державні органи, їх посадові особи. До другої групи можуть входити прак­тично будь-які суб'єкти, як органи, так і особи. До третьої належать

1 2 3 4 5