Гражданское процессуальное право
1. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, методи й система. 2
2. Територіальна судова підсудність. 7
3. Судові дебати. 11
1. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, методи й система
Цивільне процесуальне право — це сукупність і система правових норм, предметом регулюванні яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосудця в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільним процесуальним кодексом та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження, тобто з провадження в цивільних справах.
Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільного процесуального права визначається: системою процесуальних дій, які виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, які визначають зміст цивільних процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільних процесуальних прав і обов'язків.
Сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків та процесуальних дій по їх реалізації становить зміст процесуальної діяльності суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: судів — по розгляду і вирішенню цивільної справи, по перевірці законності та обгрунтованості поставленого у справі рішення; органу судового виконання — по примусовій реалізації судового рішення; осіб, які беруть участь у справі, — по захисту суб'єктивних майнових і особистих немайноних прав, державних і громадських інтересів; інших учасників процесу — по сприянню судові, органу судового виконання і особам, які беруть участь у справі, в здійсненні покладених на них процесуальних функцій
Питання про предмет регулювання цивільного процесуального права в науці цивільного процесу вирішується неоднозначно. Положення, що таким предметом є тільки процесуальні дії суду і учасників процесу7, не відповідає цивільному процесуальному законодавству, численні норми якого визначають процесуальні права і обов'язки таких осіб (статті 99, 103, 107, 108, 118-122 ЦПК). Не відповідає ЦПК включення до предмета цивільного процесуального права тільки правовідносин.
Викликає заперечення концепція, за якою в предмет регулювання цивільного процесуального права включаються суспільні відносини, що виникають в процесі несудового порядку розгляду цивільних справ (в третейському, товариському судах та ін. ). У діяльності по застосуванню права такими органами і організаціями реалізуються загальні із судочинством функції — правозахисна, запобіжна і виховна, але способи і методи їх реалізації різні. Численні організаційні і функціональні принципи мають специфічний характер: третейське провадження не притаманне судочинству. Процесуальний порядок судочинства в цивільних справах виступає формою здійснення правосуддя, провадження в громадських судах не є правосуддям. Судочинству наданий пріоритет перед іншими формами захисту права — адміністративною і громадською — суддя при розгляді заяви про видачу виконавчого листа перевіряє законність і обгрунтованість рішень третейського і товариського суду (ст. 18 Положення про третейський суд), встановлена підвідомчість судові всіх пов'язаних між собою вимог, якщо навіть деякі з них підвідомчі арбітражеві (ст. 26 ЦПК); орган судового виконання примусово виконує рішення і несудових органів (ст. 348 ЦПК).
Правовідносини, які складаються між територіальним судом загальної юрисдикції або органом судового виконання і учасниками цивільного процесу, істотно відрізняються від правовідносин, які складаються між арбітражним судом (що здійснює також правосуддя) і учасниками арбітражного