Григорий Сковорода - философ просветитель

через них світу і людини.

Діалоги Сковороди - це глибокі, драматичні, суперечливі роздуми над проблемами буття, сенсу життя людини. Вся творчість Григорія Сковороди пронизана гуманізмом і напруженим моральним пошуком. Щиросердний лад, внутрішня гармонія, чиста совість, серцевий спокій - ідеал самовдосконалення, до якого, на думку філософа, повинна прагнути людина. Це - умова щастя людини, гармонії і морального здоров'я суспільства. Сенс життя - у духовному, моральному вдосконаленні.

СМОТРИЦЬКИЙ МАКСИМ (МЕЛЕТІЙ) 

 

Смотрицький Максим (Мелетій)

(бл. 1572–1633)   

Філософ, просвітитель,

письменник-полеміст,

учений-філолог

 

         Ім’я Максима Смотрицького (в чернецтві Мелетія) назавжди записано на золотих сторінках історії освіти й педагогічної думки України. Його життєвий шлях тісно пов’язаний з найвизначнішими центрами української культури XVII ст. — Острогом і Києвом.

         Народився Мелетій Смотрицький у с. Смотрич (тепер смт Дунаєвецького району Хмельницької області) у сім’ї Герасима Смотрицького — письменника і педагога, першого ректора знаменитої Острозької академії. Початкову освіту здобув дома, під керівництвом батька, продовжував навчання в Острозькій академії та Віленському єзуїтському колегіумі. Пізніше слухав лекції у Вроцлавському, Лейпцизькому, Нюрнберзькому та Віттенберзькому університетах, здобув ступінь доктора медицини. В цей час захоплювався поезією Ф. Петрарки й навіть перекладав його сонети польською мовою.

         Після повернення на Батьківщину Максим Смотрицький, блискучий знавець латинської, грецької, польської та церковнослов’янської мов, історії і творів європейських гуманістів, цілком присвятив себе літературній, науковій та педагогічній діяльності. Вчителював у братській школі у Вільно, де у 1617 р. прийняв постриг у Святодухівському монастирі під іменем Мелетій.  Свої літературно-полемічні твори спрямовував на захист національної культури, церкви, традицій, мови

Щоб зберегти їх доступними для всього населення  Речі Посполитої, він звернувся до польської мови.

         В 1610 р. у Вільно вийшли друком його знаменитий «Тренос, або Лямент єдиної вселенської апостольської східної церкви…», згодом —«Катехізис» та «Паранезис» («Благання»). У першому творі плачу-голосіння удовиці — православної церкви гостро засудив православних владик, котрі зреклися батьківських культурних традицій ; православне духовенство, зрадивши духовний ідеал, дбає тільки про матеріальні блага й забуває про освіту народу ; католицьку церкву, яка теж примножує власні багатства, прикриваючись ідеєю єдності церков. Промовистим є той факт, що Максим Смотрицький використав твори італійських гуманістів, зокрема «Листи без адреси» Петрарки. «Тренос…»був надзвичайно популярний у православному середовищі того часу. Сам автор пізніше писав, що його сучасники вважали цю книжку рівною творам Іоанна Златоуста й були готові заради неї пролити кров. Видання творів Смотрицького викликало обурення серед католиків та уніатів, котрі навіть домоглися тимчасового закриття друкарні Віленського православного братства, де друкувалися його твори. За таких умов учений переїздить в Україну, до Києва.

         Живучи протягом кількох років у Києві (приблизно в 1615–1618 рр. ), Мелетій Смотрицький брав активну участь у розбудові Київської братської школи. Він допомагав її першому ректорові Іову Борецькому, потім сам очолював школу. Висунення його на посаду ректора стало свідченням високого авторитету в колах освіченої патріотичної української громадськості. Саме під керівництвом перших трьох ректорів— І. Борецького, М. Смотрицького та К. Саковича цей навчальний заклад перетворився на один з найкращих в Україні.

         Вершиною науково-педагогічної діяльності Мелетія Смотрицького стало написання й видання в 1619 р. «Граматики» церковнослов’янської мови. Звернення до церковнослов’янської, а не до живої української розмовної пояснювалося тим, що вчені-єзуїти доводили неспроможність побудови освіти будь-якою іншою мовою, окрім латини. Так, відомий діяч-єзуїт Петро скарга основною причиною занепаду освіти на українських та білоруських землях вважав саме церковнослов’янську

1 2 3 4 5 6 7