Григорий Сковорода - философ просветитель

мову, «що не мла ні правил, ні граматик». Він стверджував, що «не було ще і не буде жодної академії чи колегіуму, де б теологію, філософію та інші вільні науки вивчали і розуміли на іншій (не латинській) мові». З іншого боку, відомий публіцист — афонський монах І. Вишенський виступав проти науково розробленої слов’янської граматики як прояву латинства : «Словенский язык… плодоноснейший от всех языков и богу любимший : понеж без поганських хитростей и руководств, се ж ест граматик, рыторык, диалектик и прочих коварств тщеславных, диавола вместных…». Пізніше таке заперечення наук як «еллінських борзостей» використовуватиметься консервативною частиною суспільства в боротьбі проти освітніх реформ.

  Відповідаючи на подібні закиди Мелетій Смотрицький зазначав у передмові до своєї «Граматики», що з найдавніших часів в Україні зазвичай навчали дітей спочатку азбуки, потім Часослова й Псалтиря», після чого читали «Апостол» і вивчали арифметику. У зверненні «До вчителів шкільних», поміщеному в «Граматиці», він писав, що знання граматики грецької та латинської мов приносить велику користь, але для того, щоб дітям можна було читати лекції слов’янською мовою, необхідно вивчати також її граматику. Вчений звертався до вчителів із закликом дбати про те, щоб «дозорові, опіці і промислові їхньому довірені дітки… літ своїх… і часу… надаремно не тратили». Добре знання граматики навчить їх і «читати по-словенськи, і писати роздільно, відповідно до правил» і «чтимоє вирозумівати легко». Діти, розпочавши вивчення алфавітаря, повинні з ранніх років звикати до відмінювання. Потім, засвоївши Часослов і Псалтир, розпочнуть вивчати граматику.

         При написанні своєї «Граматики» Мелетій Смотрицький опрацював і творчо використав, зокрема, грецьку граматику Арсенія Елласонського «Адельфотес»

Але якщо тогочасні автори граматик нових європейських мов користувалися давно визначеною латинською термінологією, Смотрицький був значною мірою творцем слов’янської граматичної термінології. Він розробляв питання орфографії, орієнтуючись на старослов’янську як прамову, на якій будувалися мови слов’янських народів, і це зробило книжку надзвичайно популярною у слов’янському світі. До наших днів збереглося багато основних її понять (орфографія, синтаксис, етимологія, назви частин мови, відмінки, роди).

         «Граматика» Мелетія Смотрицького, хоча й спиралася на європейську граматичну традицію, в тому числі на досягнення конкретних граматик грецької та латинської мов, проте засобами викладу була незалежна від них. Вона написана для читача, який не знає іншої писемної мови та іншої граматики. Як у змістовому, так і в термінологічному відношеннях є автономною й самодостатньою, увібрала в себе найважливіші досягнення європейської граматичної думки й водночас зберегла істотні зв’язки із семисторічною філологічною традицією південного та східного слов’янства. В цілому праця має структуру, аналогічну «Книзі про вісім частин слова» —підручника з латинської мови, добре відомого в Україні, який, своєю чергою, базувався на класичній латинській граматиці Доната, за якою навчалися в усій Європі.

         Аналіз праці Мелетія Смотрицького дає змогу охарактеризувати зміст навчання літературної мови в Україні в XVII ст. На відміну від попередніх граматик, цей підручник складається з чотирьох частин : орфографії, етимології, синтаксису й просодії,— тобто побудований за зразком латинських граматик.

         Орфографія подає класифікацію звуків, написання слів, використання знаків пунктуації, великих літер, відомості про склади, про наголос.

         Морфологічний розділ (етимологія) є найбільш повним. Мелетій Смотрицький дає характеристику різним частинам мови : іменнику, дієслову, займеннику, прислівнику, вигуку, прийменнику, сполучнику. Він вводить сім відмінників, характерних для словянських мов

1 2 3 4 5 6 7