Григорий Сковорода - философ просветитель

; виокремлює відміни для іменників і відмінювання дієслів. Новим є місцевий відмінок. Типи відмінювання, на які вказав учений, без змін перейшли до «Російської граматики» Михайла Ломоносова. Надзвичайно уважно поставився автор до показу механізмів морфології. В багатьох випадках він врахував практично всі мовні явища, що супроводжують і ускладнюють створення форм.

         Вперше у східнослов’янській традиції в праці з’являється третя частина граматики —синтаксис. Автор учить спостерігати за смисловими паралелями схожих конструкцій, помічати лексичну багатозначність, розуміти синонімічних зворотів. Він показував закономірності організації речення, формулював правила порядку слів.

         Четверта частина — просодія — присвячена основним поняттям мистецтва віршування. В тогочасній греко-слов’янській книжності вміння писати вірші розглядалося не стільки як обдарованість, скільки як філологічна вишколеність. Віршування було предметом навчання, який завершував граматичний клас. У «Граматиці» здійснено спробу знайти слов’янські аналоги античному віршові й розробити відповідну теоретичну модель. Характерно, що початкові вітчизняні поетичні кроки в цьому напрямі були здійснені лише в першій половині XVIII ст.

         Мелетій Смотрицький глибше, ніж його попередники, розкрив та пояснив зміст граматичних категорій. Він широко розвинув граматичну термінологію, що значною мірою збереглася й донині, науково оформив граматичну систему церковнослов’янської мови

Водночас у «Граматиці» помітні риси, притаманні живій українській мові. За всієї своєї змістовності й дослідницької заглибленості праця мала конкретне навчальне спрямування, що відбилось у її структурно-композиційних особливостях і способах доведення лінгвістичної інформації. З метою полегшення сприйняття матеріалу учнями використовуються й деякі народно-літературні форми. Як уже зазначалось, у передмові подано рекомендації для вчителів, а також «лексис» — словник.

         «Граматика» Мелетія Смотрицького неодноразово перевидавалася в Україні, Білорусі, а згодом і в Росії, Болгарії та Румунії. На неї спирався Михайло Ломоносов і називав її«вратами учености». Про вплив «Граматики» українського вченого на «московську» орфографію та літературу писав відомий російський дослідник, професор Архангельський : «Смотрицькому …значною мірою належить наша граматична термінологія, котра частково залишилася, незважаючи на спроби Ломоносова змінити її». Порівняння «Граматики» із сучасними їй граматиками нових європейських мов, аналіз її змісту, характеристика лінгводидактичних принципів свідчать про те, що вона є видатною пам’яткою науки та освіти українського народу.

         На відміну від відомого полеміста Івана Вишенського та його послідовників, які вважали, що латинські «школи і науки — прірва і вічна погибель», Мелетій Смотрицький виступав прихильником вивчення європейської культури, найширшого залучення молоді до всебічної освіти на основі європейських зразків. Проте він радив підходити до інокультурних досягнень з позицій вітчизняних традицій і потреб. Як уже зазначалося, в своїх творах Мелетій Смотрицький використовував напрацювання європейських гуманістів. Це мало велике педагогічне значення, бо таким чином у вітчизняну педагогіку проникали ідеї гуманістичного виховання, співзвучні принципам, що панували в братських школах. Як і інші українські просвітителі того часу, Мелетій Смотрицький звертав увагу на патріотичне виховання молоді. Він різко засуджував безбатченків, байдужих до рідного народу й Батьківщини, тих, хто зрікся народних звичаїв, традицій, мови і культури. Звинувачував також батьків, які не прищепили дітям патріотизму, підносячи цим самим роль сім’ї у вихованні : «Біда вам, батьки, які синами бути не навчившись, батьківським титулом діток моїх зводите ! Біда вам, батьки, які своє домашнє потомство не виховали добре, і Божим синам із себе приклади злого життя подаєте !»

         У своїй праці «Тренос» Мелетій Смотрицький підкреслював, що

1 2 3 4 5 6 7