Гуманистические и реформаторские идеи философской мысли Украины (конец ХV - начало XVIII вв.)

основні релігійні сили: І)протестантизм; 2) православ'я; З) католицтво. Брестська унія призвела до виникнення греко-католицької церкви. Дехто з української православної шляхти перейшов у католицтво, дехто - в протестантизм, дехто приєднався до греко-католиків.

У розвитку українського гуманізму можна виділити три основні етапи [див. : Історія філософії України: Підручник. - К. , 1994. - С. 88]. Перший етап (приблизно з кінця ХV до середини ХVІст. ) мав багато спільного з періодом раннього італійського гуманізму, тобто етико-філологічного гуманізму, пов'язаного з вивченням риторики, граматики, поезії, історії, етики на ґрунті класичної античної освіти. Другий етап (приблизно з другої половини ХVІ до початку ХVІІст. ) був здебільшого пов'язаний із ранньо- та пізньогуманістичними ідеями, а також з реформаційними ідеями. До того ж посилення національного та релігійного гніту призвело до посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, національної самосвідомості. На третьому етапі (від другої третини ХVІІст. до початку ХVІІІст. ) набули поширення гуманістичні ідеї, а реформаційні відійшли на другий план. У зв'язку із зародженням буржуазних економічних відносин, активним розвитком виробництва зросла потреба у розвитку освіти та науки, збільшився попит на освічених людей (вчителів, юристів, лікарів, дипломатів, перекладачів, фахівців з природничих наук). Оскільки вищих навчальних закладів в Україні ще не було, українська молодь часто виряджалася вчитися за кордон: до Італії, Франції, Германії, у Чехію, Голландію та ін. Так, у Падуанському університеті вчився та працював Василь Русянович, у Віттенберзі вчився Мелетій Смотрицький, у Сорбонні - Іван Ужевич. З Краківським університетом пов'язані імена Павла Русина, Юрія Котермака (Дрогобича)

До речі, останній після Кракова вчився ще у Болоньї та став доктором Болонського університету. Підручник з логіки львів'янина Мартина Шмиглецького (професора Віденської академії у 1585 - 1599 рр. ) вважався одним з кращих у Західній Європі. Докладніше про цих та інших видатних мислителів, про їхні біографії та наукові погляди розповідається у рекомендованій літературі.

Взагалі, українське Відродження спиралося на античний та давньоруський спадок, східну патристику, західноєвропейську схоластику, західноєвропейський гуманізм та ідеї Реформації. Відомо, що Павло Русин, Лукаш з Нового Міста, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Касіян Сакович прекрасно знали твори античних мислителів та зверталися до них у власних творах.

Гуманізм українського Відродження мав антропоцентричний характер. Людина уявлялася як істота, що займає серединне положення між цариною духа і цариною матерії та водночас належить до обох царин.

Християнська традиція (зокрема реформатори) віддавала перевагу духовній натурі людини. Гуманізм “реабілітував” земне, природне, тілесне начало, хоча давньослов'янська традиція на абсолютно негативному відношенні до тілесного й не наполягала. Мали місце спроби показати, що душа залежить від тіла, що її неможливо створити від нього окремо.

Вважалося, що людина є найдосконалішим витвором природи, найвищою самодостатньою цінністю. Людину розуміли як мікрокосм, маючи на увазі аналогію з макрокосмом. Так, К. Транквіліон-Ставровецький вважав, що мікрокосм, або внутрішній світ людини, повторює в собі всі особливості макрокосму. К. Сакович уявляв мікрокосм як відтворення макрокосму. Зокрема, він вважав, що тіло людини складається з тих елементів, з яких побудована нежива природа.

Від самої людини залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи стане твариною (Ст. Оріховський). Своє майбутнє людина готує власноруч. Ідеал - сильна, яскрава особистість, сповнена почуття власної гідності, яка є господарем, активним творцем

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные