Характеристика система криминального права Украины

у недопущенні вчинення злочину, що досягається:

а) самим фактом встановлення кримінальної відповідальності і покарання за те чи інше діяння, що повинно позитивно впливати на нестійких громадян;

б) наявністю норм про добровільну відмо­ву від доведення злочину до кінця (ст. ст. 17, 31 КК);

в) наявніс­тю норм подвійного запобігального впливу (наприклад, ст. 304 КК — "Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність" — має впливати на дорослих самим фактом своєї наявності, а в разі її застосування — уберегти інших неповнолітніх, що потенційно також можуть бути втягнуті в цю діяльність);

г) застосуванням кримінального закону у випадках призначення покарання за конкретний злочин, що має запобігти новим злочинам як з боку засудженого, так і з боку інших нестійких осіб.

Регулятивна функція (від лат. regula — норма, правило) також притаманна кримінальному праву. Здійснюють норми про обставини, що виключають злочинність діяння (Розділ VIII Загальної частини КК), про звільнення від кримінальної відпов­ідальності (Розділ IX Загальної частини КК), про призначення покарання (Розділ XI Загальної частини КК) тощо. Регулятив­на функція кримінального права притаманна і нормам Особ­ливої частини КК, в яких описуються ознаки того чи іншого злочину. Забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння, вони вимагають від громадян певної правомірної поведінки — невчинення злочинів. В цьому проявляється єдність охороню-вальної, профілактичної та регулятивної функцій кримінального права.

   Система кримінального права України.

  Кримінальне право як сукупність юридичних норм становить собою їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов'язані між собою. Норми кримінального права не можуть знаходитися в якомусь невизначеному порядку, тому що це може привести до грубих порушень законності, прав громадян. У зв'язку з цим вони піддаються законодавцем певній систематизації. Всі норми кримінального права поділяються на дві частини — Загальну і Особливу

 В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх.

 Система Загальної частини КК складається із таких розділів:

а. Загальні положення.

б. Закон про кримінальну відповідальність.

в. Злочин, його види та стадії.

 Особлива частина кримінального права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних злочинів. Ці норми і зосереджені в Особливій частині КК.

 Норми Загальної і Особливої частин кримінального права як певні підсистеми законодавства знаходяться в тісному, нерозривному взаємозв'язку. Насамперед норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної частини. Тому розкриття дійсного змісту норм Особливої частини неможливо без звернення до частини Загальної, азом з тим всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві всім злочинам, передбаченим в особливій частині. Так само неможливо застосування окремих видів покарання за злочини, передбачені в Особливій частині, без урахування положень, закріплених в частині Загальній, щодо мети, видів, меж і порядку призначення всіх покарань. Сама ж система покарань,

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные