Харизматическая личность

діють у суспільстві, характеризує людину як особистість. Людина, нездатна відповідати за власне життя, тим самим немов би відсторонюється сама від себе. Такий спосіб сприйняття світу Е. Фромм називає "відчуженням". У стані відчуження людина не відчуває своєї власної ролі, більш того, у неї виникає ілюзорне сприйняття реальності: свідоме "Я" поступається перед ірраціональними силами, тобто те, що людина сприймає як акти власної волі, насправді зумовлено ірраціональними чинниками. Отож, знімаючи з себе відповідальність, людина тим самим втрачає свободу.

 По-шосте, втрата індивідуальної свободи має свої наслідки, які призводять до наступних наслідків. 1. Розмиття самого поняття індивіда, переважання у спільноті ірраціональних сил переформатовують її смислове навантаження: суспільні індивіди трансформуються у масу з характерним для неї переважанням ірраціоналізму, афектівністю, деіндивідуалізацією. 2. Людина у стані відчуження, керуючись ірраціональними силами, не здатна до конструктивної взаємодії з носієм влади, такої, яка передбачає раціональне оцінювання його діяльності, усвідомлення наслідків тих чи інших владних рішень. Така ситуація містить небезпеку ідолопоклоніння

У якості ідола може виступати вождь, партія, рух тощо. Покладаючись на ідола, людина прагне знову відчути власну силу, проте, у своїй покорі ще більше втрачає особистісні риси. Отож, проблема самості, особистісної творчості, самоздійснення у такий спосіб не вирішується.

 Необхідно зазначити, що цілі, які ставить перед собою та до яких надихає спільноту авторитетна особистість, розкриваються як в негативному, так і в позитивному морально-етичному векторах. Вихідним тут є саме переважання моральнісних орієнтирів людини на добро чи зло. Загалом позитивна роль авторитетної особистості розкривається через цілепокладання, яке має на увазі діяльність, орієнтовану на втілення певної мети. Таким чином, життя набуває сенсу.

 У разі, якщо спільнота розглядається авторитетною особистістю не у якості засобу досягнення мети, а у якості рівноцінного актора дії; мета передбачає (1) досягнення морально-етичних ідеалів добра, любові, справедливості тощо, (2) прогрес суспільства, заснований на укоріненні моралі у свідомості кожного; шлях досягнення мети не припускаються силових, насильницьких методів, можемо говорити про авторитетну особистість, орієнтовану на конструктивний, прогресивний розвиток суспільства. Такий розвиток здається нам неможливим без розуміння кожним окремим індивідом своєї власної ролі у здійсненні життя як процесу.

 Вище зазначалося, що авторитетна особистість, якої б морально-етичної оцінки вона не заслуговувала, через цілепокладання завдає спільнотам, особливо у часи невизначеності, сенсу життя. А, отже, виникають умови для самоздійснення, самовдосконалення, самоусвідомлення. При цьому, за умов взаємодії на принципах підкорення, у спільноті відбувається повне руйнування людської індивідуальності.

 

 

1 2 3

Похожие работы