Хозяйственные договоры

є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (ро­біт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що за­лишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вва­жаються прийнятими.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов госпо­дарського договору, такий договір вважається неукладеним (та­ким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визнача­ються нормами Цивільного кодексу України.

4. Особливості укладення деяких видів договорів

У ст. 182 ГКУ розглядаються особливості укладення поперед­ніх договорів. Зокрема, визначається, що за попереднім догово­ром суб’єкт господарювання зобов’язується в певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього дого­вору, укласти основний господарський договір на умовах, перед­бачених попереднім договором. Попередній договір повинен міс­тити умови, що дають змогу визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх до­говорів не застосовується загальний порядок укладення госпо­дарських договорів. Якщо сторона, яка уклала попередній дого­вір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право ви­магати укладення такого договору в судовому порядку. Передба­чене попереднім договором зобов’язання укласти основний договір припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект та­кого договору другій стороні. Відносини щодо укладення поперед­ніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з ураху­ванням особливостей, передбачених ГКУ. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

У ст

183 ГКУ регламентується укладення господарських до­говорів за державним замовленням. Договори за державним за­мовленням укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання — виконавцями державного замовлення та дер­жавними замовниками, що уповноважені від імені держави укла­дати договори (державні контракти), в яких визначаються гос­подарські зобов’язання сторін та регулюються відносини замов­ника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобо­в’язаннями державних замовників. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГКУ (загальний порядок укла­дення господарських договорів), з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухиляння від укладення договору за державним замовленням є порушен­ням господарського законодавства і зумовлює відповідальність, передбачену ГКУ та відповідними законами України. Спори, що пов’язані з укладенням договору за державним замовленням, у тому числі при ухилянні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку. Виконавець держав­ного замовлення звільняється від обов’язку укладення держав­ного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення не­дійсним.

У ст. 184 ГКУ розглядаються особливості укладення госпо­дарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, при- мірних і типових договорів. При укладенні господарського дого­вору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений з ініціативи будь-якої зі сторін у строки, погоджені сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ. Укладення го­сподарських договорів

1 2 3 4

Похожие работы