Идеализация - метод научного познания

роботі фізиків, математиків, філософів, яка дозволяє робити відкриття у світі наук, а також для викладачів та вчителів природничих та гуманітарних дисциплін, наприклад, для розв’язування творчих задач тощо. Власне тому застосування методу ідеалізації має надзвичайно велике значення і є, звісно, більше ніж доцільним у багатьох сферах, а особливо – в науковій.

 Ідея. Ідеал. Ідеальне

 Ідея (грец. ε?δος (ейдос); ιδ?α — початок, принцип) — форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв'язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

 За своєю логічною будовою ідея є формою мислення, різновид поняття, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об`єктивне знання про наявну дійсність, так і суб`єктивну мету, спрямований на її перетворення.

 Особливістю ідеї є здатність виявляти найсуттєвіші, всепідпорядковуючі риси і закони об`єктивних процесів і створювати цілісний, взірцевий образ предмета в пізнанні або творчості. З цього погляду ідея споріднена з ідеалом, оскільки спрямована на досягнення вищої істинності й довершеності у відображенні й перетворенні існуючого.

 Вона органічно поєднує в собі теоретичні та практичні аспекти відношення людини до світу.

 Ідея береться за основу того чи іншого процесу людської творчості. Ідея може бути істинною або хибною. Критерієм істинності ідеї є суспільно-історична практика.

 Ідеал (лат. idealis від грец. ?δ?α — образ, ідея, пор

також ейдос) — вища цінність. Уявлення про ідеал, перетворення природи на основі цього уявлення є специфічно людською формою життєдіяльності, що відрізняє її від діяльності тварин. Як загальна форма діяльності, ідеал виступає у всіх областях суспільного життя, зокрема і в науковому.

 У загальне вживання слово ідеал стало входити з кінця XIX і початку XX століття, головним чином, завдяки Шиллеру- німецькому поетові та драматургу. [12]

 Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального. Ідеальне в ідеалістичної традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало, що існує поза простором і часом ( дух, ідеї). Ідеальне в матеріалістичної традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб'єктивний образ об'єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти, продукт і форма соціальної практики.

 Метод ідеалізації у філософії

Звідки беруться ідеї? Це питання хвилювало розум багатьох великих учених та філософів, і зараз існує думка про те, що для того, щоб з'явилася ідея, повинне статися осяяння або просто, що ідеї може надавати лише мала частина людей. Проте це стереотип, оскільки ідеї може створювати будь-яка людина. Є певна техніка і методи, опанувати які здатний кожен. Звісно мова не йде про те, що це просто, але це може кожен.

 Немає філософа, який би не писав про ідеї і ідеальне, ця тема хвилювала філософів, починаючи від досократиків і закінчуючи сучасниками, наприклад, Мішелем Фуко. Найбільш сильний вплив на сучасний філософський світогляд і техніку ідеалізації зробила школа схоластів, найяскравішим представником якої був Фома Аквінский. Ідея двох світів, світу ідей і світу предметів, лягла в основу усієї подальшої техніки; один з найбільших філософів, Рене Декарт, у своїй книзі "Міркування про метод" спершу відштовхувався від такого уявлення і на прикладі з системою координат (яка згодом стала носити його ім'я), показав метод ідеалізації.

 Найбільш доступний для розуміння метод ідеалізації з'явився у Георга Вільгельма Фрідріха

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные