Идеология "действующего национализма" Дмитрия Донцова - история и современность
План
Вступ
Ідеологія „чинного націоналізму" Дмитра Донцова: історія та сучасність
Висновки
Література
Вступ
Актуальність. В українській соціально-політичній думці існують певні традиції у царині національної ідеї, здійснення спроб моделювання державності. Вельми актуальними для розуміння українського „комплексу бездержавності", пошуку шляхів його подолання є концепції, розроблені самобутніми представниками вітчизняних мислителів першої половини XX ст.
Потреба наукового дослідження феномену політичного мислителя Д. Донцова є давно назрілою. Адже, тільки об'єктивно підходячи до його громадсько-політичної діяльності та наукової творчості можна належним чином визначити місце і роль публіциста, науковця, політичного діяча Д. Донцова в історії української суспільно-політичної думки.
Мета і завдання. Метою статті є науковий аналіз доробок Д. Донцова стосовно вчення про „чинний націоналізм", а також вивчення його поглядів щодо сутності, шляхів та методів побудови української держави. Завданням є показати важливість і доречність деяких їдей і поглядів Д. Донцова в кризових умовах сучасного українського суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковою творчістю Д. Донцова донедавна в колишньому СРСР взагалі не займалися, так як він відносився до заборонених авторів. Серед перших дослідників в еміграції можна назвати М. Сосновського [8] і С. Ленковського [6]. Останнім часом таких досліджень стає більше в Україні - Г. Касьянова [4], С. Квіта [5] А. Почапського [7], О. Шафраньоша [9] та ін.
Ідеологія „чинного націоналізму” Дмитра Донцова: історія та сучасність
Ідея необхідності побудови самостійної держави для народу України була провідною в усіх науково-теоретичних та політичних доробках Д. Донцова періоду від 20-х pp
Якщо говорити про відмінність уявлень Д. Донцова щодо розбудови української державності від його попередників і сучасників, то необхідно зосередитись на трьох найважливіших аспектах: перше, якщо більшість теоретиків національної ідеї, починаючи від Т. Шевченка і закінчуючи (. Франком (правда, потрібно зазначити, що пізній Франко став на засади повної самостійності. - В. П. ), вважали, що необхідно будувати українську державу на принципах федерації, в межах Росії, то націоналізм Д. Донцова вимагав повної незалежності та самостійності; друге, на споконвічне запитання: „Як досягти цієї мети?", Д. Донцов рішуче і сміливо відповідає - боротьбою, національною революцією проти Росії, а не шляхом „порозумінь чи еволюції" [2, с. 245]. І останнє - націоналізм Д. Донцова робить основну ставку не на розум людини, як було властиво М. Костомарову, М. Драгоманову, М. Грушевському, а на власні бажання, волю, пристрасті і лише в кінці - „мотиви, які виступають головною силою людської діяльності" [2, с. 320]. Ось, що пише сам Д. Донцов у передмові до „Націоналізму": „В цій книзі хочу усталити поняття українського націоналізму, як я його розумію. А розумію його не як ту чи іншу програму, не як відповідь на завдання нинішнього дня (і тому хай не розгортає цієї книги той, хто шукатиме в ній аргументів за тією чи іншою „орієнтацією", партійною „програмою" чи формою правління),