Идея национального развития и развития украинской государственности в философии Украинской социал-демократов

робітничого класу. Поетеса мріяла про таку державу, де панували б право і закон, тобто люди мали б реальні громадські права та свободи, де не було б експлуатації ні людей, ні націй, де було б встановлене реальне народовладдя, забезпечені свобода та розвиток особистості. У своїй творчості поетеса зверталася до проблем рушійних сил суспільного розвитку, ролі народних мас та особи в історії, проблеми класової боротьби, завдань, які ставить ця боротьба перед робітничим класом. У творі “Додаток від впорядчика до українського перекладу книжечки “Хто з чого жиє” поетеса наголошує на тому, що свідомі робітники не повинні зважати на те, хто з них до якої віри чи народу належить, бо ніякий народ не є ліпшим за інший, а повинні триматися спільно, одностайно, “бо у всіх у них один ворог - стан багачів, капіталістів, що користає з робітницької праці. ” [Українка Леся. Твори в 5-ти т. - К. , 1954. - Т. 4. - С. 304]. Леся Українка закликає робітників усіх країн єднатися, організувати всесвітню робітничу партію.

У своїй творчості поетеса звертається до подій світової історії, героїв античної та української міфології, надаючи їм сучасного звучання та значення, переосмислюючи їх, дивлячись на них із сьогодення. Так, яскравим прикладом патріотизму та завзятої боротьби за незалежність була для Лесі Українки боротьба шотландського народу на чолі з відважним лицарем Робертом Брюсом із англійцями (див. поему “Роберт Брюс, король шотландський”) [Там само. - Т. 1].

З великою тугою в серці писала поетеса про стан свого рідного українського народу: “Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі. Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі. Ми навіть власної не маєм хати. . . ” [вірш “Товаришці на спомин”; там само. - Т

1. - С. 113]. Є в поетеси вірш з дуже красномовною назвою “slavus – sclavus” (“Слов'янин – раб” /лат. /). І жаль, і докір чується в його рядках: “Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин На себе самохіть кладе кайдани, І кажуть всі: варт віл свого ярма, Дивіться, як покірно тягне рало!” [Там само. - Т. 1. - С. 107-108]. Своїми палкими рядками поетеса намагалася пробудити співвітчизників до рішучих дій проти національного та соціального поневолення, за людську гідність. У цьому бачить вона сенс свого життя, завдання української інтелігенції. Дуже близькою для поетеси була тема свободи творчості, суспільного обов'язку творця, зокрема поета, який повинен бути не тільки мислителем, а й громадянином, борцем, ідейним натхненником народних мас. У поемі “Давня казка” поетеса показує, яку чарівну силу має слово справжнього народного поета [Там само. - Т. 1]. Воно може втішити, розважити, дати душі відпочинок од смутку, причарувати, зародити в серці любов, а принагідно стати гострою зброєю у боротьбі з кривдою.

Леся Українка була щирим патріотом своєї землі. Але її патріотизм не мав нічого спільного із поглядами “патріотів нового курсу”, які вимагали створення “науки на національному ґрунті”, намагаючись відірвати українську культуру від “москальської”. Про це поетеса пише в статті “Безпардонний” патріотизм” [Там само. - Т. 4. - С. 292-294]. Розвиваючи власну культуру, нащо цуратися вагомих надбань інших культур? У своїх творах (особливо ліричних) Леся Українка намагалася осмислити деякі етичні питання з точки зору не тільки класової або

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы